18 вересня 2021 року
23:43:44

Подорожі

Відому тернопільську журналістку вразила країна зеленого золота

07.05.2015 13:50

Дата: 07.05.2015

Це — Греція. У путівнику винесена цифра — 119 мільйонів оливкових дерев. Коли тут народжується дитина, батьки садять оливу, щоб росла вона разом зі спадкоємцем, жила разом із сім’єю. Греція займає третє місце в світі з виробництва оливкової олії, після Іспанії та Італії, — понад 300 тисяч тонн, половину з яких імпортує. Скрізь, де б не були в країні Еллади, вас супроводжують легенди, міфи про це дерево. І ви всюди побачите це вічнозелене диво: від кількох, розкиданих то тут, то там, до суцільних величезних безкраїх плантацій, особливо на півострові Пелопоннесі.

Греція працює над розвитком туристичної інфраструктури, прагне прийняти туристів із колишніх республік Радянського Союзу, а особливо українців, які зарекомендували себе допитливими, дисциплінованими, культурними мандрівниками. У столиці, древніх Афінах, на вулицях можна почути українську мову, а російськомовного населення стільки, що, здається, йдеш у Москві Арбатом. Російську мову тут у 80-х роках минулого століття вивчали в школах як обов’язкову, телебачення транслює кілька українських каналів. Так що практикувати вимову є з чого.

Програма перебування була насиченою. Це і древня Олімпія, стародавня Калавріта з найстарішим печерним монастирем Мега Спілеон, де міститься ікона, виліплена апостолом Лукою ще за життя Богородиці, подорож у пасажирський порт Патри, відвідування легендарного острова Закинф з білим піском фракції дрібного арахісу, храм Святого Андрія Первозваного, Акрополь в Афінах. Нам пощастило з екскурсоводом. Наталя навчалася в Москві і в Афінах, у неї філософська освіта та вища освіта з екскурсійної діяльності. Вона достеменно знає нюанси історії не лише Греції, а й України та Росії. Отож, вирушаємо у подорож Країною зеленого золота.

Півострів Пелопоннес — південна частина Греції. Самобутня і сільськогосподарська. Ще кілька років тому тут не було міжнародних авіаліній, треба було добиратися через Афіни. А тепер приймає чартерні рейси військовий аеродром Араксос. Не більш ніж за дві години, не встигши намилуватися водами і ландшафтами Чорногорії, Криму, Туреччини та розкішшю островів у Середземному морі, ви вдихаєте сухе і тепле повітря півдня Греції. Термінал невеличкий, багаж одержуєте миттєво та й штамп у паспорті без черги, бо чартер у цей час єдиний. З перших кроків відчуваєте внутрішній спокій, можливо, тому, що дорогою до готелю періодично між селами зустрічаєте невеличкі городи з картоплею, кукурудзою, помідорами, перцем. А між селами – забур’янені клапті землі, є і порожні двори із словом «продається». Вражають баштани. Сіро-зелені, соковиті ягоди по 10—12 кілограмів кожна гріють боки під сонцем. А от полуницю захищають від спеки плівкою довжелезні гони парників, у яких цвіте вона, дозріває, горить червоно як жаринки. У низинах, при дорогах ніби наші верби, тополі, акації. А ще величезні евкаліпти і оливи. Кажуть, що дерево оливи – родич нашого бузку, жасмину, ясеня, які і тут часто зустрічаються. Та тільки оливкове дерево дає такі смачні плоди. Оливи живуть понад дві тисячі років. Саме таке дерево я бачила в Йорданії, пересаджене з палестинської землі. Найбільший урожай, стверджують спеціалісти, воно дає у віці 500—600 років. Навіть у такому віці висота в нього від 4 до 9 метрів. На Пелопоннесі багато плантацій молодих насаджень, а ті, що родять, о цій порі рясно зеленіють плодами, аж гнуться гілляки. В ідеалі при посадці в кожну ямку саджають дві рослинки — чоловічу і жіночу – для кращого запилення. Такий спосіб дає високі врожаї і підтверджує споконвічний символ дерева — плодючості. Одне доросле дерево дає від 20 до 40 кілограмів плодів на рік.

Прибережне село Лакопетра, де ми поселилися в однойменному готелі, нічим особливим не вирізняється серед решти таких сіл. На землі працюють люди, тракторний стан, кози, вівці, здається, пасуться на полі щойно викопаної картоплі, яка рясно лежить у рядках. У готелі «Лакопетра» зручно й затишно. Аніматори, аеробіка як у воді, так і на майданчиках, море близько, басейни також. Вражає простір газонів, пальмових алей. Зрештою, це відчуття буде і в інших готелях, бо нас ще чекають «Олімпія Рів’єра», «Ніфорейка», «Олімпія Вілляж». Усі вони розміщені на узбережжі Середземного моря, в акваторії якого є ще чотири моря. Нам пощастило покупатися в Іонічному та Егейському. Пірнати в ці моря, фотографувати рідкісні квіти, ніжитися на піщаних пляжах чи оживити міфи та легенди Давньої Греції в місцях їх народження — справа відпочивальників. Ми вибрали останнє.

Олімпія. З Олімпом не пересікається, а от Олімпійські ігри — це саме те. Заснування цього міста стало визначальним моментом у становленні Греції. Завдяки Пелопону (звідки і пішов Пелопоннес), який заклав це місто, ми тепер маємо Олімпійські ігри. Вважають, що перші з них відбулися 776 років до нашої ери. І кожні чотири роки у серпневий час змагання збирали зі всієї Еллади атлетів на 5 днів.

Гілочки оливкового дерева були у жителів Давньої Греції символом миру. За традицією їх тримали в руках люди, які просили захисту. З оливок витискали олію і використовували її не лише в їжу, а й для жертвоприношень, у факелах, намащували нею тіло. Наприклад, учасники Олімпійських ігор виступали перед глядачами повністю голими, натертими оливковою олією. І вінок для переможців плели із гілок дикої оливи.

Людмила ОСТРОВСЬКА, заслужений журналіст України.

(Далі буде…)

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930