03 серпня 2021 року
00:59:29

Думки

Тернополяни, а ви засвоїли цей урок?

10.05.2016 15:00

Друга Світова війна повинна була стати для нас та для багатьох уроком на віки.

Назавжди ми мали засвоїти, що маючи сильнішого сусіда, котрий спить і бачить твою землю, історію, ресурси – своїми, не можна ні на мить втрачати пильність, не варто вірити й довіряти тому, хто страждає манією величі, інакше можеш втратити усе. Не засвоїли або просто забули, адже рани найсильніше болять тоді, коли кровоточать, рубці ж нагадують про себе лише, коли дивишся у дзеркало. 

Історія повторюється. І нині внуки та правнуки тих, котрі на пожовклих світлинах крокують стежками війни, дивляться в очі смерті, захищаючи рідну землю від загарбника. Як і в ті часи, багато хто з політиків і дипломаnів запевняє, що не варто сваритись, необхідно перечекати, поговорити, уникнути економічних втрат… Нічого не вийде, бо звір, який чує велику здобич не задовільниться крихтами.  

8 травня – День примирення. Дуже глибоке слово “мир”. Напевне, ще два роки тому ми не могли оцінити його так, як оцінюють його нині ветерани, оцінюють учасники Четвертої російсько-української війни, оцінюють ті, котрі пройшли гарячі точки. 

Але чи може бути примирення з антилюдською ідеологією; з тими, які разом з фашистами розпочинали війну? Чи може бути примирення з тими, які ще буквально п’ять роки тому тут, на святому місці, вчиняли провокації; які адміністративними способами звозили сюди комуністів із сусідніх областей і спільно провокували до суспільних протиріч? Такого примирення не може бути. 

Примирення можливе тільки між бійцями – людьми, які просто виконують накази, що іноді дійсно є злочинними, антигуманними. Бійцями, які там, в окопах на передовій, відчувають одне і те ж. 

Примирення не може бути з політикою проти людськості, з дипломатією “компроміс за будь-який рахунок”. Такого примирення не може бути. Ніколи!

У ці дні ми всі згадуємо полеглих, ми молитимемось спільно за їхні душі. Але, напевне, головна наша молитва буде за те, щоб людство та кожен з нас зробив висновок. Бо Друга світова війна почалась тому, що мільйони людей у всьому світі дозволили їй початись, дозволили маніпулювати собою і вирішувати за себе, не сказали вчасно “ні!”.

Нині кожен з нас повинен включитися в роботу, зобов’язаний на своєму місці, на своїй позиції відстояти  національні пріоритети. Кожен з нас має зрозуміти, що несе відповідальність за будь-яке своє рішення, крок, слово. І коли він свідомо довіряє державу владі спекулянтів, то нехай не жаліється потім ні на тарифи, ні на ціни, нехай вчиться жити, як спекулянт. Якщо він свідомо прощає зраду і робить вигляд, що не впізнає у вівці перефарбованого біло-блакитного лиса, то нехай не жаліється на низьку зарплату, високі податки, повернення “90-х”, утиски бізнесу… Якщо йому до вподоби бути обдуреним й вірити, що ось-ось настане обіцяне “життя по-новому”, тоді годі говорити про більше, значить героїчна пам’ять стерлась, гени дали збій, раб ніколи не буде вільним…

Нині до влади прийшло багато істориків. І я хотів би, щоб Україну окупували історики, але прадиві, а не ті, що торгують істиною, вимінюють совість на політичні привілеї та міряються обіцянками. Саме через таких на сході країні нині й досі війна. Та війна, котру обіцяли завершити наступного ж дня після президентських виборів у 2014-му… 

І ніхто з чужинців нам не допоможе перемогти в ній. Бо нікому це особливо й не потрібно. Довкола багато тих, хто співчуває, радить, обіцяє, підбадьорює, наставляє, але це й усе. Жодного вчинку – тільки …суха дипломатія. Одні – бояться, інші – не хочуть, третім – вигідно. А ми – сам на сам з ворогом. І тільки від нас залежить, чи знищимо його. Сили знайдуться, була б вища воля…

Леонід БИЦЮРА, свободівець.

 

 

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031