25 жовтня 2020 року
21:39:50

Думки

Баба Зоська: І чого ми так себе не любим?

16.02.2015 19:58

Чуєте , але то ми, баби, часом глупі, такі як ніч темна… Ніц себе не любим… Не то, шо іноземки… О, вони по салонах ходять, хлопи їм плечі на масажах трут, аж гай шумит… І не встидно десь, і грошей не шкода… Не то, шо ми: кілька плястерок вогірка на писок, сапу в руки – і не тра ні сальонів краси, ні тренажерних залів… Город обсапаний, фігура як точена і гроші вдома…

 

Шо не кажіт, а ми, українськи, таки найекономніші. Але часом та наша економія нам самими боком і вилазит. Ото Лєнка зі сусіднього під’їзду торік так ся доекономила, шо най го качка копне… Рішила вона капусту заквасити. Пішла на базар, набрала три сумеги і таргає, як воляка. На таксі не пішла, бо ж то майже двадцятку тра віддати… Дочекалася тролейбуса, ледве впхалася до него… Як чапля всю дорогу простояла на єдній нозі… Та ше й вислуха від «добрих людей» шо тілько могла про свою капусту і захланність… Бо ж у нас як, до тролейбуса люди сідают, шоб на когось жовч, шо ся за день назбирала, випорснути. Ая… Нашо ту заразу додому нести? Можна чужих обляпати… І стоїш, слухаєш, і далабись в писок, але тримаєшся, бо культурна, хоть і словесних помиях…

Так ото приїхала Лєнка на зупинку, вхопила ті сумки ледь не в зуби й тягне, як коняка. Ледве долізла додому. Впала на ліжко, ні ніг, ні рук не чує, але довольна, зекономила… А зранку завила від болю… Крижі тріскают, кажда костомаха ломит, з ліжка не годна встати… Дохтор виписав лікарств більше, ніж на сотку… Ото зекономила… А могла ж тілько двацяткою відбутися… Економний, виходит, часом два рази платит…

Але то так є, коли тра то Бог людині розум відбирає… А Йван, п’яничка через єдну квартиру справа, каже, же деяким бабам Бог взагалі забув розум вставити… Не знаю, як котрій, але його Катьці, певне, точно. Інакше, якого б дідька терпіла таку вонучу в хаті як Йван? Ніц з нього не має, хіба сморід… А як налижеться, то ше й береться її вчити жити. Раз чую крики в них, малий плаче… Думаю, всьо, забив нещасну. Взялам до рук пательню й лечу обороняти… Виджу – двері відкриті. Заходжу, а Йван Катьку ногами копає… Я як взлостилася, як вгрілам його пательнею по довбешці… Впав… Не рухається… Всьо, думаю, забилам… Аж прислухаюся, а воно хропит, як кнур в кучі… Забралам Катьку з малим до себе. Валерянков відпоїла. Питаю: «Нашо тобі той телепень?» А вона: «В сина має бути тато». Та то тато, а не колода в калісонах… І то з колоди більше вигоди… Ну, не розумію я Катьки – з фонариками ходит такими, шо вночі виднося, а терпит… А ви розумієте?

Відео дня
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua