26 листопада 2020 року
04:07:38

Думки

07.08.2015 05:35

07.08.2015


Герої не вмирають? Мабуть, вони  вмирають не тоді, коли куля забирає їхнє життя, а тоді, коли про них забувають:  про їхній подвиг, як і про те, що вони жили по сусідству.

Микола Руснак був першим «двохсотим» із нашого району. Пригадую, як люди по селах виходили віддати йому шану, коли тіло везли до Верхівців. Цього року 11 липня на могилі Миколи Руснака було два букети: один трошки прив’ялий і один жовто-синій, свіжий. І горіло кілька свічок.

Відверто кажучи, я думала, що односельці засиплять могилу квітами і там буде купа свічок. Адже про Миколу згадують як про надзвичайно добру і чуйну людину. Коли ми питали в місцевих, де знайти могилу  Миколи , нам відразу показали , ще й сказали, що саме сьогодні рік від дня його загибелі. Отже, люди знають. Але на тому кінець…

Напевно, війна зробила нас жорсткішими. Напевно, вони загинули, а и маємо жити далі. Напевно, на якесь офіційне свято прибудуть представники влади і покладуть квіти на Миколину могилу….

Але ж Миколі там,на небі, мабуть, хотілося би бачити, що його друзі і сусіди пам’ятають про нього (адже ж пам’ятають!), що приходять до нього і залишають карамельки чи цигарку. Адже наш герой не з Олімпу спустився, а жив серед нас,  ростив діточок, кохав дружину, порався по господарству, пив пиво з друзями, мабуть, ходив, на риболовлю…

Для пам’яті не потрібно офіційних документів. Досить прийти і запалити свічку. І жити далі.

Лілія Кондрат, смт Гусятин .

Джерело: «Вільне життя плюс».

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua