28 жовтня 2020 року
10:53:25

Духовність

Як таланти з Тернопільщини “Балтійські зорі” запалювали (фото)

15.11.2015 10:13

15.11.2015

Завершився 5-й Міжнародний фестиваль творчості української молоді “Балтійські зорі”, який відбувався у Латвії та Швеції .

Заснував його  і проводить Український центр молоді і дітей в Латвії в співдружності з товариством “Sadarbības platforma”. Цього року фестиваль проводився за підтримки Міністерства культури Латвії,товариства Pilsoniskais aliance, порталу діаспори “Стожари”. За ці роки  його  учасниками були представники Сербії, Польщі, Швеції,Австралії, Німеччини, Словенії, України, Литви, Естонії.

Крім фестивалю “Балтійські зорі”, Український центр молоді та дітей Латвії проводить “Дні Української культури на Балтійському морі” на круїзному кораблі. З 2009 року Центр є організатором прийому Вифлеємського Вогню Миру в Латвії, – розповідає його незмінний і невтомний організатор Ольга Берга. – Центр співпрацює з латвійськими молодіжними організаціями, з українською скаутською організацією Пласт, Центром розробки та реалізації проектів ЮНЕСКО, є членом Всесвітнього конгресу українських молодіжних організацій. Український центр молоді і дітей в Латвії – є професійною командою, чия творча діяльність приваблює все більше і більше прихильників.


З  берегів Дніпра та Дністра  на фестиваль приїхали самодіяльні та  професійні артисти, письменники, поети  і всі небайдужі люди, котрі  хотіли підживити духом українства побратимів, які проживаючи за кордоном, переймаються проблемами великої української родини.  Всіх нас єднала мова, пісня, щире слово і велика любов до рідної землі.

Почесним гостем фестивалю був народний артист України, композитор, автор майже 1000 пісень Мар’ян Гаденко.

Особливо присутніх у залі  зворушила пісня “Берегиня”, яку спеціально для Словенського Фестивалю українського народного мистецтва з однойменною назвою написав наш земляк із Яблунева Іван Кушнір для співачки Ярослави Декалюк. Ця пісня-славень стала візитною карткою фестивалю в Місті Жалєц. Тут вона ніби поєднала нас із земляками, що проживають в Європі. Плідна співпраця цих двох творчих особистостей подарувала учасникам фестивалю в Ризі  неповторні миттєвості  гордості за свою материнську землю, за  велич і красу Карпатських гір, зворушливу і трепетну  любов , яка не тільки  об`єднає нас навколо добрих і красивих справ, а й врятує світ…

Іван Кушнір   разом із пані Ярославою зі сцени дякували організаторам фестивалю за запрошення, за почуття, які зародилися в середовищі українців Латвії, за те, що разом ми сильніші. Про це співав і композитор Володимир Брай ізТячівського району Закарпаття, озвучуючи вірші поетеси з Тернополя Олександри Карої. Цей творчий тандем  подарував багато музичних композицій, за які митців викупували в оплесках.

Голова Словенського товариства українців “Берегиня”- Галина Маловшек розповіла, про свій уже п`ятий фестиваль у Словенії і ніби естафету передала балтійським друзям-однодумцям. Ії донечка, наймолодша учасниця фестивалю “Балтійські зорі”Каріна вразила яскравістю національного вбрання і гарними піснями про Україну, щедрі поля, високе небо і співучу душу материнської землі.


Українські народні пісні звучали у виконанні переможця Всеукраїнського дитячого пісенного фестивалю-конкурсу «Соловейко України», вінничанки Алли Величко , студентів Львівської політехніки Катерини Гладій, Наталі Варцаби, Оксани Сондей, лауреатів Міжнародного пісенного фестивалю творчої молоді та студентів «Доля». Учасники мистецького зібрання також ознайомилися з латвійською культурою, яку представляли хор та ансамбль “Таутас мейтас”, творчі колективи Ризької української школи.Запальні танці дарували учні українських шкіл Естонії. В концерті взяли участь і діти з України, які перебувають у Латвії на запрошення Альянсу «Латвія без сиріт». На цьому мистецькому форумі не тільки звучала українська пісня і полонив серце національний танок, а й відбулися зустрічі з письменниками, виставки авторських робіт народних умільців, майстер-класи.Найбільшу молодіжну аудиторію зібрав майстер-клас  заслуженого майстра народного мистецтва України мисткині з Кіровограда Олександри Пренко.Вразила виставка її тканих ляльок в українських строях, різної величини, але таких теплих і сонячних, ніби сама авторка робіт залишила в них не лише тепло рук, а частинку своєї щирої, відкритої української душі. Дійство відбувалося в Європейському домі  Риги, майстриня запропонувала виткати равлика мрій у синьо-жовтих кольорах. Це захопливе дійство вимагало не просто навиків ткацтва( у пані Олександри цей вид мистецтва запатентований і захищений у департаменті інтелектуальної  власності  України) , а й неабиякої   точності і акуратності, великої уваги. Пані Олександра відзначила бажання дітей навчитися робити своїми руками те, що робили  українці впродовж століть.

Майстер-класи мені доводилося проводити в багатьох країнах, де відбувалися виставки народних ремесел, приємно, що інтерес величезний і непідробний, – зазначає майстриня,- Нащадки українців з покоління в покоління, на генетичному рівні переймаються  глибинним українством. Равлик мрій вдався. Хай мріють діти, щоб думки про добре, світле, мирне завтра матеріалізувалися і мрії кожного  збулися. Я в це щиро вірю, бо інакше нас не нагородив би Всевишній вмінням мріяти. Присутні  також ознайомитися зі старовинними вишиванками і роботами видатної латвійської художниці Ієви Царук. Письменники української делегації поділилися родзинками творчої лабораторії, продемонструвавши як тримають руку на пульсі життя. Олександра Кара цьогоріч видала чотири збірки:”Грааль”, “З пам”яті не зітреться ніколи”,”Крило війни”,”Справа честі”, які разом із понад десятком своїх книжок подарувала українцям Риги. Творчий  доробок – збірки “Навіяні серцю слова” і “Букет найкращих квітів”львів”янка Оксана Трофим”як презентувала в АТО, гідне місце вони знайшли і в українському осередку Латвії, як і твори Івана Кушніра та Любові Печінки. На третій день наших гостин всі учасники фестивалю зібралися  біля морського Терміналу, де чекав нас і ще 2000 людей, великий колос корабель «ІЗAБЕЛЛA», фірми Талінк, партнерів Українського Товариства.У попередні роки діти виступали на кораблі. Цього року наша делегація без офіційного представлення співала і танцювала разом зі всіма подорожуючими до Стокгольма. А це- 17 годин морем, прогулянка столицею Швеції і назад- 17 годин лайнером. За цей час не тільки ми встигли здружитися, а й у нас з`явилося  багато друзів.Люди подорожують, шукають роботу, мають родини в Скандинавії. Харків`яни, львів`яни, тернопільці, подорожуючі із Запоріжжя,- всіх їх притягувала наша мова. Уявіть, щоб ми розмовляли російською, нас би ніхто не ідентифікував, ми б так і загубилися в натовпіросійськомовних.

Українське мистецтво, пісня ,танці,вишиття і  національні костюми такі сильні речники, що, де би ти не проживав у світі –  роблять виконавців прекрасного, – справжніми дітьми України, стають місточком духовного єднання , залишаючи неймовірне відчуття високості і  причетності до святого, до землі ,на якій нам судилося народитися.Для її блага нам треба ще здолати багато перешкод, бо ж ні матір, ні вітчизну не вибирають.Але ми сильні тим, що без пафосу можемо говорити, що саме Україна нас народила, зростила і дала не тільки душу, а й крила.  Про це в один голос говорили учасники Фестивалю “Балтійські зорі”.

Олександра Кара(.м.Тернопіль): ” Щаслива, що побувала на фестивалі. Рига близька мені  і дорога. Тут навчався мій син.Я представила свої книжки, в яких йдеться про велике і печальне сьогодення. Матері  всього світу однаково переживають за своїх дітей і хочуть миру. Хочу, щоб ми спілкувалися, дружили, творили прекрасне, об”єднувалися і їздили один до одного в гості, демонструючи всьому світу, що Україна Європейська держава.”

Ярослава Декалюк (м.Тернопіль):” Я тут почула чудовий автентичний спів. Латвійська молодь співала свої пісні і українські. Зворушив до сліз акцент народної пісні про козацьку долю.Українська родина, як корінь, з якого росте Україна. Такі фестивалі підживлюють і тих , хто живе за кордоном і нас, натхненних і зболених за свою долю”

Іван Кушнір (с. Яблунів Гусятинського р-ну): “Зворушений  увагою латвійців до українського питання.Навіть не уявляв, що тут так  багато земляків, які прижилися уже в третьому-четвертому поколінні. Вони російськомовні, але розпитували нас і на ринку, і в магазинах,і на екскурсії  про Україну, казали, що родини їхні є в Запоріжжі, Донецьку, Харкові, багато з львівським і тернопільським корінням. Такі фестивалі, як ковток чистої води, хочеться дихати ширше,  прославляти рідну землю. Я запросив багатьох учасників на свій фестиваль , що вже вдруге відбудеться у моєму рідному селі “Яблуневий Спас”.Хай  бачать українці всього світу, що ми можемо, що ми вміємо і що ми гідні бути в колі європейських країн.”

Володимир Кари (.м.Тернопіль):” Нас тут об”єднали два чинники:любов до національних традицій і патріотизм. Гарна делегація з України. Ми здружилися з Оксаною Заверухою і Володимиром Браєм. Відрадно, що в нас з”явилися і в Латвії друзі-українці, які опікувалися нами: Aртем Закар, Aнна Берга, Богдан Рибка, Філіп Бородін, Мaрина Полякова . Aнастасія Лазаренко.Спілкувалися ми і з молодими латвійцями, які адекватно оцінюють сьогоднішні події в Україні і засуджують путінську агресію. Коли ми йшли на урочисте відкриття фестивалю з прапором і у вишиванках, реагували на нас неоднозначно. Одні підбігали і питали:”І што ви хотіте”? А ми казали, що найбільше хочемо миру.А багато приставали до нашого походу:”А што за акція в українцев? Ми с вами”. І йшли в нашій колоні, подорожуючі з Дніпропетровська навіть співали з нами народні пісні”.

Оксана Заверух (.м.Теребовля): “Я зробила багато світлин. Неповторні  Шведські острови, обжиті, з фешенебельними будинками.Вразила стара Рига, величезна кількість сувенірної продукціїї. Дуже цікаві вироби з бурштину.Наша підкова на щастя тут з прекрасно обробленим самородком. У Стокгольмі ми побували перед  королівськими палатами, серед  прекрасних будинків,  пам’ятників, у  престижній частині міста, де містяться посольства різних країн.Бруківку там поновлюють хлопці з тернопільщини.Мають там роботу, не нарікали.Більше не вдалося поговорити, але захоплення наше було двостороннє- українська мовам в центрі Стокгольму.”

Любов Печінка (Патара Бачія) (м.Гусятин): “Господь до нас прихильний, бо дарував  на цей час прекрасну осінню погоду. Вона ніби  додавала тепла при  зустрічі із земляками.Я везла на фестиваль свої вірші, частинку своєї душі.Щоб люди, які живуть за межами рідної землі,відчули нашу підтримку і знали, що Україна їх любить і пам”ятає. Ми всі хочемо миру.Хай буде більше таких проектів, у яких можна презентувати мистецтво, історію, досягнення нашої держави. А нам є що показати, є чим гордитися, є що прославляти. В одному із віршів я пишу про Національний прапор України, який пам”ятає і щастя і горе, в якому немає ні крапельки крові, бо ми ніколи  ні на кого не нападали , ми мирні люди.Кольори стиглої пшениці і синього неба висловлюють  прагнення миру  багатьох поколінь.Це безкрає синє небо, як шатро оберігає нашу землю, не лише посилає  любов, а й щиро дарує надію на добро. Ми гордо йшли вулицями Риги під своїм прапором навіть тоді, коли нас попередили, щоб згорнули  його і не співали українських пісень. Ми йшли з миром і відкритою душею.Нам не соромно ні перед ким, ми частинка Європи, власне, її центр.”

Людмила Марченко (м.Київ): “У таких поїздках  з”являється нове дихання, нові плани. У нас чудові дитячі народні колективи і ми також можемо презентувати українську культуру на заходах такого високого рівня. У перспективі. А ця поїздка ще раз  показала, що ми можемо почувати себе рівними в когорті європейських країн і дуже приємно, що в колориті європейських мов звучала і наша українська, ми відчували, що нею дорожать і її шанують.”

Володимир Брай (Закарпаття):“Чудова справа Фестивалі українського мистецтва. У мене в селищі Дубове Тячівського району два художні колективи.А в Закарпатті кілька десятків самобутніх ансамблів, які популяризують і творять українську пісню. Подивившись, як трепетно зберігають український дух далеко в світах, хочу долучитися до цієї доброї спави. Уже запросив гостей на свій міжнародний фестиваль  під назвою “Моє рідне Дубове”. Я написав таку пісню на слова Олександри Карої. Тернополяни,львів”яни, кияни підтримують. Схвалили ідею у Словенії, Латвії.  Зберігати і розвивати   національний дух потрібно не тільки в діаспорній Україні, а і в нас на рідній землі. Бо ще не так розкошує наша мова, наша пісня, як нам цього хочеться.Приємно вражений поїздкою, новими друзями, спільною справою.”

Оксана Трофим`як (м. Львів):“Я представила свою поезію. Чарівна Даугава навіяла нові поетичні рядки. Дуже гарні люди зустрілися.Дивувало, що  у такій зросійщеній Ризі, є такі щирі , добрі, глибокі патріоти України.Правду кажуть, що слово-меч захищає рідну землю ,  а слово-сонце дає життя, вселяє надію.  У мене одне побажання :”Живіть, любі, та кохайте Україну щиро, землю рідну, колискову , захищайте миром.”

А мені згадалося переконання  геніальної Ліни Костенко про те, що люди , хоч і  не літають, а крила мають. Саме з такими крилатими людьми мене звела доля у цій поїздці.Горджуся тим, що в освідченні  в любові до України, а саме такий підзаголовок  мені хотілося зробити до міжнародного  фестивалю українського мистецтва в Ризі “Балтійські зорі”, є помах крила і самобутньої ,талановитої  Тернопільщини.

Цей захід помножив сили нашої  чарівної, найкращої, неповторної, безцінної, милої, дорогої , рідної землі, яка  несе на своїх  крилах велику і щиру душу світлого,сонячного, співучого, мирного, працьовитого, багатостраждального українського народу, рознесеного долею  світами і стає світлячком у вічності, не меркне, не жевріє, а пломенить вогнем, який дарує віру і надію, бо тримає ті крила , живить і дає  їм наснагу наша любов, підживлена поколіннями.

Людмила Островська , заслужений журналіст України.


Відео дня
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua