29 листопада 2021 року
05:21:48

Суспільство

Унікальний будинок в Тернополі таки зносять…

25.07.2015 07:51

25.07.2015

55-ий будинок, що на вулиці Крушельницької, пережив революції, війни, біди радянського періоду, таки зносять. Камениця належала греко-католицькому священнику отцю Тимотею Сембаю. Цей священик призабутий у нашому місті. Більше того, сам будинок не має статусу пам’ятки і його неодноразово хотіли замінити на сучасну багатоповерхівку. Дім рятувало лише те, що його літні мешканці не бажали виселятися, але, напевне, нові забудовники знайшли «точки» дотику і за кілька днів про будівлю отця нічого не нагадуватиме.

 

Довідково
Отець Семебай народився 14 листопада 1884 р. в незаможній селянській родині в Городилові біля Підгорець Золочівського повіту. Закінчивши гімназію в Золочеві, вибрав теологічні студії і закінчив їх 1909 р. Одружився з Катериною Безпалько, і митрополит Шептицький висвятив його на священика. Був сотрудником і катехитом народних шкіл у Тернополі. З постанням української державности включився у працю всіх громадських установ. Відбирав присягу на вірність українській державі і як військовий капелян УГА виголошував проповіді до новобранців.
Після війни працював катехитом у початкових школах, пізніше в гімназіях, українській і польських, до яких ходили учні-українці; вчив також в учительській семінарії і в торговельній школі. Маючи закінчені філософські студії, викладав деякий час українську мову в десятирічці, поки большевицька влада не дізналася, що він не вирікся священства.
За німецької окупації був катехитом в українській гімназії. На весні 1944 р. виїхав до родини в Сяноці, де перебрав обов’язки адміністратора парафії. Пережив там багато прикростей: був арештований і жив під безнастанними погрозами польської партизанки. Тому з приходом на Лемківщину большевиків зголосився добровільно до репатріяції і замешкав у Львові. Тут працював спершу робітником у фабриці скла, відтак закінчив курси книговодства і працював в одній з львівських бібліотек. Помер 2 березня 1963 р., а його тіло перевезла родина до родинного гробівця в Тернополі.
Працьовитий, витривалий і начитаний, о. Сембай був добрим проповідником і організатором. Зорганізував “Марійські Дружини” у школах, де був катехитом, виголошував реколекційні науки для інтелігенції і марійські проповіді в місяці травні, а за свої патріотичні проповіді при нагоді різних національних свят мав не раз прикрості від польської поліції. Був духовником організованої в 1920 р. Марійської Дружини пань при Середній церкві, організував богословсько-наукові доповіді — “Академічні Вечори”, на які запрошував відомих проповідників і вчених, як: о. Г. Костельник. о. І. Іщак, о. І. Назарко. проф. М. Чубатий та ін. Також був членом управи ” Української Бурси” і “Захоронки” і членом міської управи Тернополя. При цій нагоді багато помагав нашим людям. Як катехит був справжнім опікуном і оборонцем учнів, головно в польських школах, де обороняв українців перед шкільною адміністрацією чи перед поодинокими вчителями. Дуже багато зробив о. Сембай для учительської семінарії, обороняючи їх перед польським священиком і перед директоркою школи, які підступом “крали душі і за обіцянку кращої посади вимагали від бідніших та менше свідомих українських батьків зміни обряду їх дітей. Вся ця багатогранна діяльність з’єднала йому загальну любов і пошану всього громадянства, а пам’ять про нього збережеться назавжди у вдячних серцях сотень його колишніх учнів.

Календар
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930  
Недавні записи
Мета