28 січня 2022 року
17:13:55

Суспільство

То що нині святкують тернополяни?

01.04.2016 05:58

“Перше квітня – брехня всесвітня!” – ще з дитинства пам’ятаю цей вислів. Старі люди кажуть, що чим більше люду в цей день по-доброму здурити, тим щастя більше в році матимеш.

Перше квітня в Україну, як припускають науковці, прийшло з Німеччини, ймовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще “брехливим днем” або” Марією-брехухою” — одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня.

Де ж коріння свята?

Історія Дня сміху починається ще в античний час. На думку деяких дослідників прототипом цього свята у еллінів був фестиваль Деметрія, який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри — Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не призвели — адже її крики були лише обманною луною.

Ще одна гіпотеза пов’язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за Григоріанським календарем. Одразу ж після весняного рівнодення давні римляни відзначали свято на честь божества сміху (Кізиз). Свято це поєднувалося з різними жартівливими обманюваннями. Римський письменник Апулей, автор “Метаморфоз”, писав з цього приводу: “Забави ці, які ми кожного року влаштовуємо на честь Сміху, завжди мають які-небудь вигадки. Ми єдині з усіх народів, що умилостивляє забавами, веселощами та жартами божество, яке називається Сміхом”.

Ісландські саги також розповідають, що звичай дурити одне одного 1 квітня існує з дуже давніх часів та введений самими асами (богами) на згадку про Скадею, дочку Тіасса. Він поширений у Данії, Швеції, Норвегії та в багатьох інших країнах. 

У давніх індійців в квітні, першому місяці їхнього року, відзначався день народження богині Сіти. На цьому святі влаштовувалися і сценічні вистави, у яких індійці жартома обдурювали одне одного, намагаючись у такий спосіб привернути до себе богиню.

Ще за однією версією, звичай жартувати 1 квітня, пов’язаний з перенесенням нового року. До другої половини XVI століття, європейський новий рік починався в кінці березня. До цієї події готувалися, ходили один до одного в гості, дарували подарунки. Сама зустріч Нового року відбувалася 1 квітня. Пізніше, за указом французького короля, початок року офіційно стали відзначати 1 січня, але багато підданих продовжували святкувати 1 квітня. Щоб зжити старі традиції, їх стали називати “першоквітневими дурнями” або “першоквітневими рибами”, бо вони легше за все ловляться на гачок. Досі французькі кондитери виставляють цього дня величезних шоколадних риб, а дітлахи намагаються прикріпити до спин товаришів паперових рибок.

Є й версія, за якою цим святом ми зобов’язані неополітанському королю Монтерею, якому на честь свята з нагоди припинення землетрусу піднесли рибу. Через рік цар зажадав точно таку ж. Такої ж знайшли, але кухар приготував іншу, дуже схожу. І хоча король розпізнав підміну, він не розгнівався, а навіть розвеселився. З тих пір і увійшли в звичай першоквітневі розіграші.

Перша письмова згадка про 1 квітня як конкретний День усіх дурнів знайдено в англійській літературі й датується XVII сторіччям. 

Найпопулярніші жарти

Як показують соцопитування, більше 70% людей збираються розіграти кого-небудь зі своїх знайомих. Згідно з тими ж опитуваннями найбільше каверз слід очікувати від студентів і, як не дивно, людей, що займаються бізнесом та мають свою фірм.

Розіграші бувають не тільки різного ступеня винахідливості, а й різного масштабу: одні не виходять за межі вузького родинного кола і залишаються в пам’яті лише безпосередніх учасників, інші, подібно вірусу, заражають найширші маси населення і спричиняють самі непередбачувані наслідки.

Так, класичним розіграшем Віку багато хто називає запущене в ефір 1 квітня 1957 телекомпанією Бі-Бі-Сі повідомлення про небувалий врожай макаронів у Швейцарії. На тлі кадрів, що демонструють роботу селян, які збирають на полях варені макарони, голос диктора повідав глядачам про головне досягнення в цій галузі сільського господарства – однаковій довжині всіх макаронів, що є наслідком експериментів багатьох поколінь селекціонерів. Редакція отримала чимало листів-відгуків: хтось дивувався, що макарони ростуть вертикально, а не горизонтально, хтось просив вислати розсаду і лише деякі висловлювали легку розгубленість – адже до цих пір вони були впевнені, що макарони виготовляються з борошна.

Один з найбільших обманів 1 квітня, про який довго потім згадували газети і журнали, відбувся в Лондоні в 1860 році, коли декілька сотень англійських джентльменів з їх манірним англійськими леді отримали запрошення прибути “на щорічну урочисту церемонію вмивання білих левів, яка відбудеться в Тауері об 11 годині ранку 1 квітня “.

У Німеччині та Австрії 1 квітня вважався нещасливим днем. Людині, що народилася в цей день, нібито не щастило в житті. За переказами, в цей день народився Іуда – зрадник, і саме 1 квітня сатана був скинутий з неба. У селах не працювали, не починали нових справ, не випускали худобу із стійл. Дорослі та діти обманювали одне одного, посилаючи виконувати нездійсненні доручення (наприклад, купити у аптекаря або купця комариного жиру).

У Фінляндії день жартів – звичай не давній, причому міського походження. Але, поширившись і серед селян, він ввібрав у себе багато від характеру самобутніх жартів “гарячих фінських хлопців”. Це пов’язано зі старим сільським звичаєм під час великих робіт – обмолоту, чищення хлібів або забою худоби – давати дітям жартівливі доручення. Їх відправляли в сусідський двір за яких-небудь неіснуючим, але ніби то вкрай необхідним інструментом: скляними ножицями, половою плугом або кутоміром для гнойової купи. Сусіди, у свою чергу, “згадували”, що віддали вже цей інструмент іншим, і дитина вирушав у наступний двір …

У німців також здавна існує звичай посилати кого-небудь, найчастіше дитину, за тим, чого не можна принести. Цей жарт називається in den Aprill schicken — “посилати кого-небудь у квітень” (обманювати), а той, кого обманюють, одержав назву Aprilnarr (переклад той же, що й з англійської). Існує думка, що цей жарт у англійців та німців з’явився як наслідування одному з епізодів Святого Письма, сценічне зображення якого існувало у середньовіччі. Зокрема, навесні, напередодні Великодня, зображували, як водили Ісуса Христа від Каяфи до Пилата, а від Пилата — до Ірода. Це дало підставу для виникнення німецької приповідки: Jemanden vom Pilatus zum Herodes schicken — тобто “посилати кого-небудь даремно”.

У чехів і словаків теж існує вираз: Poslati koho z Aprilem. Цей же звичай відомий також у Польщі та Литві під назвою Primaprilis . Є підстави вважати, що прийшов цей звичай до Європи від римлян разом з самою назвою місяця — “апріль” і що він був частиною якогось таємничого язичницького звичаю під час святкування.

Найбільш популярними жартами американських школярів залишається кинутий на дорогу прив’язаний гаманець чи аркуш паперу, що чіпляється на спину з написом “Чекаю стусана”. Не відстають від своїх дітей і дорослі. Мати може подати на стіл шоколадні тістечка, всередині яких суцільна вата чи торт, заповнений ганчір’ям.

Сміх продовжує життя!!!

День сміху святкується зараз у всьому світі, але ніде не є вихідним. У США його називають “святом серця, а не держави”.

До речі, професор Стенлі Теп із інституту здоров’я в Окхерсті (Каліфорнія), стверджує: “30 хвилин сміху на день дозволяють пацієнтові, котрий переніс інфаркт міокарду, уникнути повторного нападу в найнебезпечніший період — перші півроку після нападу — і потім жити повноцінним життям. Здоровим же людям ця кількість сміху подовжує життя на роки, іноді на десятиріччя”.

Тож, смійтесь на здоров’я!

 

Календар
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  
Недавні записи
Мета