Суспільство

“Мова — характер нації” – Леонід Бицюра
Давайте будемо відверті, і сьогодні, в День української писемності й мови, поставимо собі оцінку за володіння солов’їною. Ну, у кого що вийшло?
Відомий письменник Савелій Грінберг писав, що «Мова знає про людей набагато більше, ніж люди знають про себе… Не ми розмовляємо мовою, а мова розмовляє нами…» Так, мова виказує нас справжніх. Вона — своєрідний детектор на приналежність до нації. У ній — пам’ять і мудрість народу. Вона — правдива сповідь поколінь… Поколінь, котрі до останнього відстоювали право розмовляти нею, платили за рідне слово роками тюрем і каторг, усвідомлюючи: країна без мови — лише територія із німим і незрілим населенням. Мова — ідентифікує, виховує, тестує кожного на патріотизм.
Мову треба не просто любити, її необхідно поважати. Вона — не святкова сорочка, що одягається про око на свята. Нею слід користуватись щодень, старанно виполюючи бур’ян жаргонізмів, суржику, діалектизмів… Мова — це щоденна праця, котра вдосконалює кожного й народ загалом.
Рокам українцям нав’язували почуття меншовартості. І воно почало простати в душах, сіючи зневіру, плаксивість, покору та зневагу до всього українського. Рік у рік нам товкмачили, що українська — мова селюків, над нами сміялись, виховуючи почуття сорому. Нас ламали, і часто ми ламали язики, намагаючись вирвати із себе мову, що текла жилами. Не вийшло. Бо мова — не просто алфавіт чи слова, то найперше характер, який дається нації від народження.
Події Революції Гідності перекроїли свідомість багатьох. І тоді, коли ще у 2000-му, згідно зі статистичними даними, у побуті на 3% більше українців спілкувалось російською, ніж українською, то вже у 2017-му, згідно із соціальним дослідженням Інституту Горшеніна, 60,4% українців вдома переважно спілкуються українською, а 37,8% – російською. То вже поступ. Ми, щоправда, дуже поволі починаємо слухати українські пісні, дивитись українське кіно, гордитись знанням української…
Але це тільки початок! І цього поки що дуже мало. Ми повинні, найперше, усвідомити себе українцями та прийняти, і тільки тоді українська мова стане невід’ємною частиною нас!