08 травня 2021 року
10:14:18

Суспільство

На Тернопільщину повернулися 55 бійців батальйону “Збруч” (фото, відео)

21.03.2015 08:28

Дата:20.03.2015

…П’ятниця. Кілька хвилин по десятій ранку. Рідні та близькі бійців 6-го окремого мотопіхотного батальйону окремої 128-ї гірсько-піхотної бригади (батальйон “Збруч”)  з нетерпінням очікують прибуття поїзда “Бердянськ — Львів”.  Квіти, прапори, повітряні кульки…

Роблю кілька фото і гублюся серед десятків людей, що висипались на перон.

“Зустрічаєте сина чи чоловіка?” – цікавлюся у панянки зі жмутом синьо-жовтих кульок.

“Зустрічаємо з подругами зовсім чужих людей, – відказує. – Вони постраждали під час пожежі, що трапилася на початку лютого, понад півтора місяці перебували в лікарні, потім повернулися у військову частину для відновлення документів”.

Знайомимося. Надія Левицька зізнається, що жодного з хлопців ніколи не бачила. Знає тільки, що одного звати Степан, а іншого — Павло.

“Просто ми хотіли зробити їм приємно”, – усміхається.

Приємно своєму працівникові хотіли зробити і працівники КП “Тернопільводоканал”.

“Зустрічаємо нашого слюсаря-ремонтника аварійно-диспетчерського відділу Стаса Кабанова, – зауважує начальник відділу Любомир Калиняк. – Молодець хлопець, справжній. Таких нині мало”.

Роззираюся, аби вполювати отой момент радісного передчуття зустрічі. Погляд вихоплює знайому постать. Лариса Солоцька виглядає сина Дмитра. Зізнається, і радість, і сум на душі, “ бо ж наші хлопці ще там стоять, і треба щоб ще й вони повернулись”.

Увагу привертає гурт студентів. Розпитую — звідкіля вони. Кажуть, з технічного коледжу ТНТУ ім. І. Пулюя. Відпросилися з пар спеціально, щоб зустріти бійців батальйону “Збруч”.


“Хочемо висловити їм подяку за те, що захищають нас на там, на сході”, – зазначає голова студради Роман Борщ.

“А сам підеш захищати?”
– допитуюсь.

“Якщо настане час і потрібно буде йти, то я готовий захищати Батьківщину”, – чеканить.

Добалакати не встигаємо, бо диспетчер оголошує про прибуття на третю колію поїзда “Бердянськ-Львів”. Люди кинулись вираховувати потрібні вагони та зустрічати своїх Героїв. Обійми, сльози, мовчазні потиски рук та гучні викрики: “Слава Україні! ”.

{youtube}Qz5ilOWmQ9c{/youtube}


{youtube}wW7o2k6mbzU{/youtube}

Зачіпаюся поглядом за  чоловіка, котрий натішитись не може своєю крихіткою.
“Дуже підріс поки вас не було? ” – питаю.


“Дуже!” – констатує.

“Назарчику було всього 14 днів, коли його забрали”, – пригадує дружина бійця.

“Так, він якраз народився і я поїхав”, –  підтверджує.
Слово до слова, дізнаюся, що звати чоловіка Андрій Черник. Спільно ще з 54 бійцями він потрапив у перший етап ротації. Решта хлопців, каже, мають приїхати вже через два-три дні. Що робити далі буде — поки не знає. Наразі увесь час планує присвятити рідним і синочку.

А ось Дмитро Глухов рапортує: сьогодні ж піде на роботу. “Треба, – наголошує. – Ще вчора мали звільнити. Мушу йти та домовлятися”. Батько Олександр тільки мовчки киває головою. Він щасливий, що син вдома.

…Перон поволі пустіє. Увагу привертає кілька бійців, котрі дружньо схились над чимось. Підходжу ближче і застаю одного з них за …розписуванням бронежилета. Дата, підпис, координати…



“На пам’ять”, – констатує, усміхаючись власник “броніка” та прямує до виходу з вокзалу, де пульсує буденне життя…
Вікторія Отаманчук.

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua