28 січня 2022 року
16:01:50

Суспільство

У Тернополі є чотири унікальні “половинки”

28.03.2016 10:46

“Унікальна пара року” – саме за такий титул боролися два тернопільських подружжя близнюків Сімчуків у програмі “Говорить Україна”.

– Коли нас запросили на програму, трохи вагалися чи їхати, бо меншим дітям було лише кілька місяців, але потім порадилися учотирьох і зважилися, – розповідає Надія Сімчук. – Заодно і старшу сестру у столиці відвідали. А в чоловіків була мрія зустрітися і сфотографуватися з братами Капрановими. Дітям у студії дуже сподобалося, під час зйомок, які тривали кілька годин, поводилися чемно.

Одягали нас стилісти телеканалу, а потім ці сукні нам подарували. І хоча ми не здобули титул «Унікальна пара року», зовсім не засмутилися, адже головний приз – стати телеведучими телеканалу, а позаяк ми в декретній відпустці, це просто неможливо. Окрім того, переїжджати до Києва аж ніяк не планували. Та, попри все, поїздкою до столиці і ми, і чоловіки, і діти дуже задоволені. Кожен з нас здійснив свою маленьку мрію, повдіомляє “НОВА Тернопільська газета”.

Познайомилися по… телефону

Подружжя разом уже дев’ять років. Кажуть, що справді «половинки», адже схожі не лише зовні, а й за вдачею.

– З Володею та Ярославом ми познайомилися абсолютно випадково, – зізнається Надя. – Це тепер згадую події тих днів і розумію, що це була доля. Якось я помилилася номером і випадково зателефонувала до Ярослава. Слово за словом, розговорилися, але до зустрічі не дійшло, і ми забули про цей дзвінок.
Два роки Ярослав і Володимир не згадували близнючок, але одного дня Ярослав зважився передзвонити Наді.

– Думав, може, забула мене давно, проте якраз у той момент, коли я взяв у руки мобільний телефон, не повірите, від Наді надійшло смс, – згадує Ярослав Сімчук. – Я відразу показав повідомлення братові. Як виявилося, Надя мене пам’ятала і запросила на зустріч. Я взяв з собою брата, а вона – сестру. Відтоді все і почалося. Навіть весілля ми справили в один день.

– Наш батько дуже сміявся, казав, що, мовляв, тільки синів навчився розрізняти, а тепер ще й невісток доведеться, – усміхається Володимир. – Звичайно, жартував. Батьки ніколи нас з братом не плутали, навіть зі спини впізнавали. Мама завжди каже, що серцем відчуває, хто з нас хто.

– Головне, що ні ми, ні дружини нас не плутають, – каже Володя, – як і діти, та й друзі вже навчилися розрізняти нас.
Найважче було розлучатися дітям

Донедавна два подружжя разом з дітьми Діаною та Артемом мешкали у Тернополі у двокімнатній квартирі, однак коли народилися Максим і Антон, вирішили, що увісьмох на 48-ми квадратних метрах затісно.

– Люба з Володею залишилися у Тернополі, а ми із Славиком переїхали до Плотичі (село неподалік Тернополя – авт.), – розповідає Надя. – Але не буває й дня, щоб не дзвонили одні до одних і не запитали, як справи. Часом по кілька разів за день зідзвонюємося. Хлопцям простіше, вони разом працюють в поліції, разом їздять на службу в зону АТО. А ми з Любою в декреті, меншим діткам лише по шість місяців виповнилося. Розлучатися було непросто, але у двокімнатній квартирі затісно. Найгірше переїзд Артем переживав, дуже сумував за Діанкою, але нічого, помалу звик, тим більше, що Люба з Володею на вихідні приїжджають. Ми встигаємо вдосталь наговоритися, а малі – набавитися. Як-не-як, але увісьмох цікавіше!

 

 

Календар
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  
Недавні записи
Мета