27 січня 2021 року
09:27:54

Суспільство

Зносити чи не зносити: громаду на Тернопільщині посварив пам’ятник підлітку, котрого ще живим кинули у вогонь

25.07.2016 07:52

Україною крокує декумунізація. Вперто, впевнено… Направо й наліво летять пам’ятники комуністичному режиму, міста й села змніюють назви…

 

Люди подекуди протестують. І не тому, що живуть минулим чи в минулому, а здебільшого – бо їхньою думкою ніхто не цікавився. Пам’ятник, кажуть місцеві, пам’ятнику не рівня. Ті, в яких дійсно возвеличено прихвостнів комуністичного режиму та катів, – зносьте, це правильно, але є й пам’ятники тим, кого комуністичний рижим просто підступно використав з метою пропоганди та возвеличеня піонерій й комсомолу, і втоптання в бруд бандерівців. До таких належить і шумський дванадцятирічний хлопчина Василь Шишковський. За радянською версією він був активним піонером, а перед Новим роком у грудні 1944-го “злісні бандити-бандерівці” підпалили його хату. Василь у цей час був в бабусі. В чім був хлопчина кинувся додому, щоб врятувати батьків, аж бандерівці  його вздріли, підстрелили і ще живого кинули у вогонь… “Радянська влада, як на мене, зробила міфологічний стандарт мученика, який нібито загинув за комуністичні ідеї, для подальшого виховання наступних поколінь у більшовицькому, безкомпромісному до інших поглядів, дусі”, – зазначає місцевий журналіст Володимир Гаврилюк.

У шумських же старожилів своя версія загибелі Василька. Переповідають, ніяким він пілнером-активсітом не був, звичайним сліьським хлопчаком. А хату його дійсно підпалили, але чи то німці, котрі тоді ще тинялись лісами й час-від часу вступали в перестрілку з бандерівцями, чи кагебісти, переодягнути в бандерівці. Василь кинувся  до палаючої хати, але дорогою його застрелили, і вже мертве тіло кинули у вогонь.

Що правда, що вигадка достаменнно повинна знати сестра Василя, котра досі мешкає в Шумську та донедавна ще вчителювала. Проте про брата вона говорить дуже неохоче. Може, просто не вірить, що їй повірять після стількох років возвиличення брата як героя-піонера? 

Зрештою, як би не було, а пам’ятник Василю Шишковську місцеві депутати постановили демонтувати та передати скульптуру на зберігання в “Шумськкомунсервіс”. І власне це рішення розділило громаду. 

“Якщо відкинути комуністичний наліт навколо пам’ятника, то, на мою думку, кращого за художньо-естетичними якостями монумента в місті не було за всі часи його існування (перед очима перейшли всі відомі шумські пам’ятні знаки). Хоч дехто може заперечити мені що пам’ятник зроблений в стилі соцреалізму і так далі. Хоча якщо вже говорити про соцреалізм – то під його критерії більше попадає знак, встановлений в міському парку, – зауважує на своїй сторінці в соцмережах Володимир Гаврилюк. –  Інші варіанти, як поступити з пам’ятником, що розглядалися як публічно, так і не дуже – були такі: 1. передати пам’ятник на зберігання в музей (розумне рішення, як на мене), 2. Перенести пам’ятник на шумське кладовище, і встановити на його могилі. Знову ж таки насмілюся накликати на себе статус “комуняки”, але висловлю і таку думку – а, можливо, було краще змінити табличку – “Піонери України – Василеві Шишковському” (тут таки дійсно спостерігається комуністичне нашарування) на щось схоже – “Пам’яті УСІХ жертв українців, які загинули у Другій світовій війні – на стороні всіх воюючих сторін та мирних мешканців”. Це таки було більше схоже на примирення та об’єднання.

В Іспанії в 30 роках був внутрішній збройний конфлікт, диктатура Франко і так далі. Але іспанцям, їхню запальну вдачу, все ж таки вистачило розуму поставити спільний пам’ятник – жертва війни, як фалангістам, так і республіканцям. Певно що вони ближче до цивілізованих та куди більше демократичних країн Європи, аніж ми є наразі.

Я маю великі сумніви, що по суті дитина Василь мав сформовані комуністичні погляди – більш ймовірно коли б залишився живим, то з великою ступіню ймовірність комуністична система могла їх йому привити на довгі роки.

А тепер хочу звернутися до тих, хто зараз перебуває на рубежі 40-річного віку – не задумувалися яким переважна більшість були за часів радянського епохи, коли носили жовтенятську зірку, піонерський галстук, комсомольський значок? У які ідеали вірили ? В переважної більшості усіх тих, хто жив в часи однієї з найбільш імперій світу (в її найбільш модернізованій модифікації) СРСР, таки лишився ідеологічний попіл тієї держави. Нетерпимість до думки іншого – якраз і є одним з проявів тоталітаризму – “хто не з нами, той проти нас”.

Що ж, рішення за шумчанами. І здається, не тільки за ними, а й за мешканцями всіх сіл Тернопольщини, де досі височіють пам’ятники тих, з кого радянськ влада зробила ідолів. Які з них демонтовувати, а котрим із тих, кого використала радянська влада у своїх підлих ігрищах за розум українців, просто повернути ім’я – мають зрозуміти й сказати самі.

Ірна Скиба.     

 
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua