17 травня 2021 року
15:21:26

Суспільство

А раптом – не потрібна?

12.03.2015 18:52

Дата: 12.03.2015

Настуся дуже боїться темряви. Тоді, здається, оживають усі нечисті сили з казок. Раніше матуся завжди заколисувала її. Але тепер, коли тато покинув їх, вона працює допізна. Повертається втомлена. Цілує Настусю та йде на кухню. Готує щось і гірко плаче. Настя не насмілюється питати чому. Боїться. Раптом – через неї. Раптом Настя стане й для мами тягарем. І тоді та покине донечку, як тато. У такі дні дівчинка дуже хоче стати непомітною. Ховається під ковдру, горнеться до кицьки Маркізи та мріє про те, що виросте й зробить так, щоб матуся більше не працювала так багато.

Але якось мама затрималася до ранку. Тільки Бог знає, як переживала Настуся, як гірко плакала, пригортаючись до Маркізи. Хотіла бігти в ніч та шукати неньку, перепросити її за всі дитячі пустощі. Зупиняв тільки страх, що мама повернеться, а Насті не буде… Що тоді?

До речі, тепер Настя не любить цукерок. Знає, що це надто дороге задоволення. І коли мама купує їх, то дуже сердиться, мовляв, дорослі солодкого не їдять. Краще б хліба білого замість чорного купила й масла домашнього. Хоча, як хочеться іноді, щоб у роті розтопився шоколад.

Одного разу в парку Настя зустріла татуся з новою сім’єю. Хлопча, яке замінило йому донечку, вередувало, вимагало то морозива, то солодкої вати. Настя теж хотіла спробувати вати, схожої на хмаринку. Проте татусь наче забув про неї, купив солодке тільки зарюмсаному хлопчаку.

Того дня дівчинка відчула себе непотрібною тому високому й опецькуватому дядькові. Дядькові, бо татом для неї він більше ніколи не буде. Та чи був? Якось Настя випадково почула, як бабуся скаржилася сусідці на зятя. Пригадувала, що той, хильнувши зайвого, розповідав односельчанам, ніби його донька померла. Тож збирає гроші на похорони. Люди давали. Ввечері ж почали сходитися до мерця. Яким же було їхнє здивування, коли побачили, як Настуся жива-здорова посапувала в ліжечку. Татові тоді просто не вистачило на плящину…

А одного ранку Настю спіткало велике горе. Старенькі черевики, як кажуть, попросили їсти. Треба йти до школи, а немає у чому. Мама тоді дуже розсердилася на неї. А потім пригорнула й розплакалася.

На світанку дівчинка не могла знайти своєї Маркізи. Не прийшла вона й на обід, знехтувала вечерею. Мама того дня повернулася раніше. У торбині принесла нові черевики. Попросила донечку приміряти та… вибачилася. Маркіза – сіамська кішка. Дали за неї чимало.

У неділю у церкві Настя гаряче молилася, щоб Маркіза потрапила до добрих людей, щоб її не ображали, вчасно годували…

Незнайомця, який згодом оселився в них, Настя прозвала Змієм Гориновичем. Такий же худий, блідий, високий. Вона дуже ревнувала маму до нього. Боялася, що у них народяться діти і ненька забуде про неї, як тато. Для того, щоб матуся більше часу проводила з нею, прикидалася хворою. Тоді та їй читала вголос казки, готувала щось смачненьке.

Однієї ночі Насті наснився страшний сон. М’ячиком вистрибнула вона з теплого ліжка та побігла до неньки… З-під дверей кухні текла смужка світла. Горинович з мамою перешіптувалися.

– І вона не заважала тобі? Не знаю, якось мені важко буде звикнути до неї. Може, взяти когось іншого?

Маленьке Настине сердечко ледь не вистрибнуло з грудей. Дівчинка злякалася, щоб його стукоту не почули в кухні. Вона довго ридала в подушку. В голові крутилося одне: зайва.

Уранці навшпиньки вийшла з квартири. На ліжку сиротливо біліла записка: “Мамо, я люблю тебе. Прощавай!”

Мама цілувала той клаптик паперу та плакала. Сонце котилося спати. Горинович вулицями міста шукав Настю. А у кошику муркотіло кошеня, схоже на Маркізу. Це про неї велася вчора мова на кухні…

О.Ш.

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua