25 жовтня 2020 року
15:48:06

Політика

Мiй позивний «Каторга»

30.09.2020 18:53

Вiд звичного життя залишилися уламки

До вiйни я вела насичене й активне життя, навчалася, встигла реалiзувати декiлька суспiльнокорисних проєктiв, вигравала гранти. Вималювала в головi свiй подальший життєвий план, чiтко знала вiдповiдь на питання «А ким ти станеш через 3 роки?», адже вже тримала в руках власний бiзнес-проект… Здавалося маю все, про що можна мрiяти: мої близькi здоровi, є справжнi друзi, чудова робота й безлiч iдей та перспектив… i тут розпочався Майдан. Згодом вiйна. Все змiнилося. Вiд звичного життя залишилися уламки. Я просто не могла залишатися осторонь…

Для мене вiдправною точкою стали тепла ковдра, що пошила моя бабуся для кожного з шести внукiв. У свою я загорнула медикаменти й пляшки з фiзрозчином, аби не побилися при транспортуваннi в Київ, бо там тодi гинули люди!

Моїм «домом» на довгий час стали вцiлiлi будiвлi, перетворенi на позицiї

До 2014 року органiзовувала культурно-масовi заходи: благодiйнi аукцiони, рiзноманiтнi виставки, музичнi концерти й фестивалi…а тут товариш просить органiзувати перший в Українi вишкiл з тактичної медицини. Згадую як пояснювали менi, тодi ще студенцi юридичного факультету: «Ксеню, люди вмирають й будуть вмирати, бо мало тих, хто знає як правильно допомогти…вiйськова медицина в нас «застрягла» на рiвнi 60 рокiв…».

Ця фраза, сам вишкiл стали для мене викликом, визначило моє мiсце в українсько-росiйськiй вiйнi. Я стала iнструктором з тактичної медицини, згодом – парамедиком, а пiзнiше – начмедом в добровольчому формуваннi. Змiнила пальто на вiйськову форму, а рiдний Тернопiль – на полiгони та Схiдну Україну. Змiнилося не лише життя, але й iм’я на позивний «Каторга».

Зараз фронт згадую неохоче, адже моє серце залишилось там у секторi М,  вiйна досi триває.

Мiй шлях ще не закiнчено…

Повернувшись у 2018 роцi, згадувала першу поїздку на Схiд. Як би дико це не звучало, найбiльше емоцiй отримала, коли, зiйшовши з потягу в Києвi, чекала, коли буде наступний до Тернополя. Таке враження, нiби потрапила в iншу країну, не в ту, де вiйна й земля здригається пiд обстрiлами,  де гинуть люди й кулi свистять над головою чи уламки снарядiв пролiтають повз – наче iнша реальнiсть…

Уже декiлька рокiв я в «мирному життi», моїм своєрiдним «якорем»  стала донечка

Вiйна на кожному вiдкладає свiй вiдбиток, всi, хто там був, повертаються iншими: хтось покалiчений фiзично, внаслiдок отриманих поранень, та всi, однозначно, покалiченi морально. Неможливо просто так забути пережите на фронтi.  Так, зараз я мiняю памперс дитинi швидше, нiж ранiше здiйснювала неповне розбирання автомата чи накладання кровоспинного турнiкету, але спогади нiкуди не дiнуться.

Та чи готове наше суспiльство, країна й держава до … продовження?  Досвiд останнiх рокiв та десяткiв програм по боротьбi з ПТСР, лiкування та реабiлiтацiї, програм iнтеграцiї в мирне життя, переквалiфiкацiї та працевлаштування ветеранiв показують, що проблеми є.

Вiдверто кажучи, менi пощастило, я зустрiла людей, що повiрили в мене, допомогли вийти з вакууму, в який себе загнала. Менi –  мамi в декретi з незакiнченою вищою освiтою, з прогалинами в резюме в декiлька рокiв й досвiдом участi у бойових дiях (дивовижна характеристика погодьтеся) допомогли знову задуматися: «Ким я бачу себе через 3 роки?»

Я поїхала на фронт iз стiйкою думкою, що хочу допомагати людям, зараз я хочу допомагати всiм тим хто з нього повернеться…це мiй план на наступнi декiлька рокiв, адже не всiм може так пощастити як менi.

Йду на вибори з партiєю ВО «Батькiвщина», бо вiрю цiй командi, а вони повiрили в мене.

Вiйна забрала в мене чимало та разом з тим дала усвiдомлення, що варто цiнувати кожен день, боротися за те, що вважаю правильним й нiколи не здаватися. А посмiшка доньки в моїх обiймах тому яскраве пiдтвердження.

Оксана Матвiйчук (Каторга)

Довiдково

Оксана Матвiйчук кандидат у депутати до Тернопiльської мiської ради. Перша по виборчому округу № 2 (мiкрорайони: Центр, Новий свiт, Оболонi, вулицi: Микулинецька, Бродiвська, Бiлогiрська, Гайова).

Народилася  14 лютого 1992 року у с. Ілавче Тернопiльської областi.

Виросла й проживаю в м. Тернопiль.

Навчалася у ЗОШ I-III ступенiв №22. Здобувала юридичну освiту з 2007 р. у Галицькому коледжi iм. В.Чорновола та з 2012 р. навчалася у Калуському коледжi економiки, права та iнформацiйних технологiй Тернопiльського нацiонального економiчного унiверситету.

У 2017 р. закiнчила Тернопiльський нацiональний економiчний унiверситет з дипломом бакалавр – право. Планую продовжити навчання на вiйськовiй кафедрi – пiдготовка офiцерiв запасу на базi Мiжнародного унiверситету розвитку людини «Україна»

З 2007-2014 роки займалася органiзацiєю та проведення культурно-масових заходiв, реалiзовувала проекти на рiзноманiтну тематику.

Учасник бойових дiй доброволець, iнструктор з тактичної медицини, парамедик (позивний Каторга) з 2015 р.

В 2017-19 роках (декретна вiдпустки) реалiзовувала проекти по нацiонально-патрiотичному вихованнi дiтей та молодi Тернопiльщини, займалася написанням грантiв на теми дотичнi до iнтересiв та потреб ветеранського середовища.

Членкиня суспiльної iнiцiативи «Батькiвська платформа» з 2020 р.

Одружена – чоловiк Матвiйчук Роман Васильович (позивний Матвiй), учасник бойових дiй доброволець. Виховуємо донечку Ярину (2 роки 7 мiсяцiв).

Відео дня
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua