21 вересня 2021 року
19:21:12

Особистості

У Тернополі спростували одне з пророцтв Івана Франка

21.03.2016 17:10

Сьогодні йому було б 79 років. Було б, якби серце відомого науковця, літературознавця, професора, публіциста, громадсько-політичного діяча Романа Теодоровича Гром’яка не перестало битись два літа тому… 

 А зараз  він — стримано усміхається з портрета, здається ось-ось подасть руку, аби тепло привітати кожного, хто прийшов на презентацію його “Вертепів  долі”.  О, а їх багато: науковці, митці, політики… І кожен  вдячний Богові, що звів на одній стежині  бодай на якийсь окраєць часу із цим порядним, талановитим, мудрим, сильним чоловіком.  

Патріарх Йосип Сліпий казав, що “інтелігенція є мозок нації”. Роман Теодорович Гром’як і був отим мозком, а ще совістю та вогнем просвітництва для українства, – зазначив заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра. –  На початку важких 90-х, він рішуче взяв на себе функцію представника Президента України на Тернопільщині та фактично став одним із перших засновників сучасної української влади”. 

“Роман Теодорович –  це ціла віха в історії філологічного факультету та університету,  –  зауважила декан факультету філології і журналістики ТНПУ  ім. В. Гнатюка  Тетяна Вільчинська. У наших спогадах він залишається насамперед науковцем зі світовим іменем, якого знали і любили не  тільки в Україні,  а й за кордоном, професором Ягеллонського університету, що в Кракові,  Українського вільного університету, що в Мюнхені. Він удостоївся численних нагород за свої наукові досягнення та літературну діяльність. Це премії імені Богдана Лепкого, Григорія Сковороди,  Миколи Гоголя”.  

“Я хотів би спростувати одне із пророцтв Івана Франка, творчість якого добре знав і досліджував Роман Теодорович, – звернувся до присутніх соратник професора Гром’яка Ігор Равлів. –  Франко у свій час писав, що для того, аби бути визнаним в українській суспільності треба вмерти, і “пройде лише 50 років, коли ми про свого брата чи сестру згадаємо”. На щастя це не справдилось. Ми тримаємо у руках спогади про Романа Теодоровича “Вертепи долі”, і це дуже добре, що упорядники книги (доктори філологічних наук, професори ТНПУ ім. В. Гнатюка , сестри Мар’яна та Зоряна Лановики — авт.) розпочали її саме зі спогадів самого Гром’яка, бо як він любив повторювати, “ніхто про тебе не скаже краще, як ти сам скажеш”. 

А ще ми хочемо, щоб кафедра,  де працював Роман Теодорович, носила його ім’я, – зазначила Тетяна Вільчинська.  –   І я думаю, що ми це зробимо найближчим часом”.

А ось чи з’явиться у “білому домі” взагалі коли небудь пам’ятний знак першому представнику президента України на Тернопільщині Роману Гром’яку — питання поки без відповіді. 

“Той,  хто прийде і першим скаже, щоб там повісити дошку вшанування Романа Теодоровича,  буде  справжнім філософом і державником, – переконаний Ігор Равлів. – Але поки вони не говорять того і  не роблять…”

… Кілька годин друзі, колеги, учні згадували світлу постать Романа Теодоровича. “Молилась”  бандура… А він … стримано усміхався з портрета і, здавалось, що має  відповіді на всі найважливіші та найболючіші питання сьогодення…Може, і ми знайдемо їх у “Вертепах долі” ?

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930