28 вересня 2021 року
10:16:21

Культура

До Тернополя навідався сучасний Діоген (фото)

30.09.2016 06:02

У  ресторан-бар-галереї “Бункермуз” відбулася зустріч з неординарною особистістю, молодим  оригінальним поетом, людиною світу, як сам себе назвав митець,  Олексієм Юріним. 

 

Поет, драматург, перекладач, актор та телеведучий – це все у одній персоні, і це все про Олексія, який  вражає різноманітністю талантів. Це той варіант поєднання  і фізика, і лірика, якого вважають неіснуючим. Так от, пан Юрін  закінчив: фізико-математичний ліцей і факультет романо-германської філології Черкасього національного університету .

Про себе розповідає легко:” Народився 14 квітня 1982 року в Черкасах. Люблю подорожі, футбол, мелодійну музику, фотографування, солодощі та спілкування з цікавими людьми”. 

Він шукає цікавих людей, як Діоген свого часу, але не в діжці, а в творчих турах. До нас він приїхав з Чернігова, Ніжина, Києва, побував у Черкасах, далі в нього- Івано-Франківськ, Луцьк, Київ… Потім прем`єра в Черкасах, він тісно співпрацює ще  з Київськими театрами. 

В інтернеті багато роликів, де він читає свої вірші, уривки моновистав, повноцінних вистав, відео з презентацій книжок. Він хоче, щоб люди чули і бачили щось гарне, красиве, змістовне.  Поезія в автора різнопланова, але пізнається стиль, почерк, темперамент, неординарність розв`язок маленьких живих римованих романів. Відчувається, що коли він дивиться у вікно і бачить там наше життя,бо і сам живе з тими  клопотами , то намагається про сумне написати весело, іронічно, піднімаючи і нас над буднями, змушуючи думати. 

” Кінця світу не варто боятися нам, 

Україну, напевне, цей рок омине,

Як прийде, то побачить, який тут бедлам,

Скаже сумно:”Не стали чекати мене…”. 

Перші спроби у віршуванні зробив у 7 років. Зараз у творчому доробку поетичні збірки: “На себе”, “Парампара”, “Чи всі жінки однакові?” та “Агія”, а також лібрето до мюзиклу “Танго Марії” (музика Астора П’яццолли), тексти до музично-поетичних вистав “Фреш з маракуйї” та “Агія”, моновистави “Усе живе має право на життя”, п’єса “Надії у червоному”. А ще у робочому портфелі   пана Юріна є  дві свої моновистави, поставлені  і свіжонаписана робота, яка ще чекає режисерського рішення. 

Олексій Юрін є дворазовим лауреатом Міжнародної Слов’янської Поетичної Премії, а також учасником міжнародних фестивалів. Його твори перекладають англійською та болгарською мовами. А сам Олексій перекладає з англійської, німецької, французької,а також пише англійською. 

Подорожує, живе, працює в різних країнах. Вважає, що кордонів немає. Де йому комфортно? Там, де камін горить, де тепло дарує оточення, де люди , з якими душа поета вібрує в унісон. 


До речі, він у Тернополі вже до нас мав зустрічі, але запевнив, що саме в такому, як зібрався тут колектив, почуває себе найкраще. Може тому, що ми заочно знали його, може тому, що ми разом дійшли висновку, що і моя маленька батьківщина Черкащина, і Холодний яр – не географічні назви, а явище в історії і культурі України. А він постійний учасник Холодноярських  заходів. Гордиться Батьківщиною. Коли почалася війна ,  він за контрактом працював у Туреччині, то коли з”явилися навали руських туристів, та ще й колорадськими стрічками, він за півроку до закінчення угоди, спакував речі і приїхав в Україну. У світі відчуває підтримку , коли дізнаються, що він українець. Багато іноземців розуміють Україну, як заручницю інтересів Москви. Наразі він мешкає в Черкасах, там викладав у ліцеї і школі іноземні мови. Ви ж розумієте, що людина з такими талантами, з таким запасом знань, яка прагне вдосконалення, пошуків і знахідок, сидіти на одному місті не може. Але  його в інтернеті позиціонують , як потужного представника поетичного цеху Черкащини. Хоч як на мене, до слова “письменник” географічне означення не існує. Пише Олексій там, де муза застане. Може і в автобусі, може і в ресторані на серветці, навіть на виборчому бюлетені писав.

Чи всі жінки однакові?

Це на перший погляд, ніби безглузде питання. Але  на нього – одвічне , поет шукав відповідь майже на п”ятдесяти сторінках своєї книжки, з однойменною назвою, моделюючи його в тридцяти віршах. Багатообіцяючі назви поетичних мініатюр:””Поцілунки по-французьки”,”Жіноча логіка”,”Тантрична любов”,”Жінки і мистецтво”,”Віртуальне кохання”…Поет пише і про настрій, і про вроду жіночу, і про очі, бо все решту він уже роздивився, а також про життя за фен-шуєм, знущається над смертю, яку збирався пригостити чаєм з медом, але запропонував, щоб прийшла іншим часом,”то приготую олів”є”. У кожному рядку відчуваєш тонкий гумор,колоритну мову, іронічно-добрий поглад на себе і на нас збоку. Ну і  мораль заголовного  вірша, але без знаку запитання:

                    “Співчутливі,турботливі, милі та лагідні,

                      Кошенятка, Красунечки,Сонечка, Ягідки,

                       Оточити б вас ружами, айстрами, маками…

                       А одружишся – всі ви однакові!”

Сам Олексій про книжку сказав, що  хоча вона має назву “Чи всі жінки однакові?”, але там є багато і філософських тем, і лірики. Тобто вона багатожанрова.

  • ” Коли я готувався до презентації, передивлявся вірші, зрозумів, що саме так треба писати“, – сказав автор.

Експерименти з римами, парадоксальність висновків – ось фірмовий стиль Олексія Юріна в поезії. Збірка “Агія” особливий етап творчості неординарного поета. Назва її означає шостий енергетичний центр людини, шоста чакра. Він асоціюється з мистецтвом, з висотою, зі світлом, з небом і т.д. Тут поєднані проза і вірші. Прозові передмови до римованих рядків. Хочу окремо сказати про твір “Ніч на 30-е листопада”. Це про 2013 рік. Поет був у Болгарії, слідкував за новинами в Україні. Побили студентів на Майдані,  людей добивали спецпризначенці, пролилася кров. Поет не вірив своїм очам…Кийки пройшлися по серцях, по душах, так трощили “кістки свободи”.

                       ” Що ще вони з нами вдіють?

                        Усі ж ми такі терплячі,

                         Та тільки за вбиту мрію

                          Народ уже не пробачить!”

Війна також  випекла душу поетові. Олексій каже, що про війну, не те, що писати важко, а й думати. А сьогоднішні бої за рідну землю торкаються кожного з нас. Його вірш ” Ми переможемо!”, який ввійшов до збірки “Агія”, використовують артисти Черкаського театру у концерті “Визволителям Вітчизни”, “Громадське телебачення. Черкаси” зняло кліп, де діти-переселенці з Донбасу і Криму  читають рядки цього твору. І коли закрадаються сумніви щодо нашої перемоги, зціпивши зуби, говориш собі , дивлячись на обличчя дітей :”Ми обов”язково переможемо! І крапка!” 

                       “З війною прийшов, але просить про мир,

                          І в пеклі зосталися,схоже, ми.

                           Та з монстрами миру не буде, а ми…

                             Я певен, що все ж переможемо!”

Поет називає своїх побратимів по перу, які “ходять в сучасному світі під кулями й стрілами”, тільки “словом озброєними солдатами.” Але це дуже багато важить, саме звання, поклик, талант.

                           “Памятай, що поетами, друже, народжуються,

                              Пам`ятай, що поети не помирають!”

Агія слова Олексія Юріна  перетворилася в магію поезії. У збірку ввійшли вірші  про неземне кохання, чарівних жінок і швидкоплинність життя. Сам поет у передмові висловив впевненість про  актуальність поезії. Не моду на неї чи популярність, а необхідність тут і сьогодні. Він дякував присутнім за те, що мав можливість висловитися, поділитися думками, почуттями, переживаннями. А поезія для автора, не просто вірші, рими – це його світобачення, надії, потаємна любов,  радощі і болі, а ще громадянська позиція. 

У таких зустрічах з любителями рідного слова пан Юрін  презентує   завжди  родзинку. То він під музичний супровід читає і танцює, то жінок підгодовує бананами, читає вірші в ролях з друзями. У нас же впродовж вечора на стіні з проекції палахкотів яскравим вогнем камін, а ще ми бавилися, одержали ролі і сумлінно їх виконували. Хтось був віллою, хтось вікнами, хтось бурхливим морем, над яким стояв будинок з пальмою у дворі. Я була чайкою, яка літала над морем людських рук і з висоти пташиного польоту бачила те, про що говорив поет своїми віршами. 

Людмила Островська.

 
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930