13 квітня 2021 року
10:16:51

Культура

До Тернополя навідався сучасний Діоген (фото)

30.09.2016 06:02

У  ресторан-бар-галереї “Бункермуз” відбулася зустріч з неординарною особистістю, молодим  оригінальним поетом, людиною світу, як сам себе назвав митець,  Олексієм Юріним. 

 

Поет, драматург, перекладач, актор та телеведучий – це все у одній персоні, і це все про Олексія, який  вражає різноманітністю талантів. Це той варіант поєднання  і фізика, і лірика, якого вважають неіснуючим. Так от, пан Юрін  закінчив: фізико-математичний ліцей і факультет романо-германської філології Черкасього національного університету .

Про себе розповідає легко:” Народився 14 квітня 1982 року в Черкасах. Люблю подорожі, футбол, мелодійну музику, фотографування, солодощі та спілкування з цікавими людьми”. 

Він шукає цікавих людей, як Діоген свого часу, але не в діжці, а в творчих турах. До нас він приїхав з Чернігова, Ніжина, Києва, побував у Черкасах, далі в нього- Івано-Франківськ, Луцьк, Київ… Потім прем`єра в Черкасах, він тісно співпрацює ще  з Київськими театрами. 

В інтернеті багато роликів, де він читає свої вірші, уривки моновистав, повноцінних вистав, відео з презентацій книжок. Він хоче, щоб люди чули і бачили щось гарне, красиве, змістовне.  Поезія в автора різнопланова, але пізнається стиль, почерк, темперамент, неординарність розв`язок маленьких живих римованих романів. Відчувається, що коли він дивиться у вікно і бачить там наше життя,бо і сам живе з тими  клопотами , то намагається про сумне написати весело, іронічно, піднімаючи і нас над буднями, змушуючи думати. 

” Кінця світу не варто боятися нам, 

Україну, напевне, цей рок омине,

Як прийде, то побачить, який тут бедлам,

Скаже сумно:”Не стали чекати мене…”. 

Перші спроби у віршуванні зробив у 7 років. Зараз у творчому доробку поетичні збірки: “На себе”, “Парампара”, “Чи всі жінки однакові?” та “Агія”, а також лібрето до мюзиклу “Танго Марії” (музика Астора П’яццолли), тексти до музично-поетичних вистав “Фреш з маракуйї” та “Агія”, моновистави “Усе живе має право на життя”, п’єса “Надії у червоному”. А ще у робочому портфелі   пана Юріна є  дві свої моновистави, поставлені  і свіжонаписана робота, яка ще чекає режисерського рішення. 

Олексій Юрін є дворазовим лауреатом Міжнародної Слов’янської Поетичної Премії, а також учасником міжнародних фестивалів. Його твори перекладають англійською та болгарською мовами. А сам Олексій перекладає з англійської, німецької, французької,а також пише англійською. 

Подорожує, живе, працює в різних країнах. Вважає, що кордонів немає. Де йому комфортно? Там, де камін горить, де тепло дарує оточення, де люди , з якими душа поета вібрує в унісон. 


До речі, він у Тернополі вже до нас мав зустрічі, але запевнив, що саме в такому, як зібрався тут колектив, почуває себе найкраще. Може тому, що ми заочно знали його, може тому, що ми разом дійшли висновку, що і моя маленька батьківщина Черкащина, і Холодний яр – не географічні назви, а явище в історії і культурі України. А він постійний учасник Холодноярських  заходів. Гордиться Батьківщиною. Коли почалася війна ,  він за контрактом працював у Туреччині, то коли з”явилися навали руських туристів, та ще й колорадськими стрічками, він за півроку до закінчення угоди, спакував речі і приїхав в Україну. У світі відчуває підтримку , коли дізнаються, що він українець. Багато іноземців розуміють Україну, як заручницю інтересів Москви. Наразі він мешкає в Черкасах, там викладав у ліцеї і школі іноземні мови. Ви ж розумієте, що людина з такими талантами, з таким запасом знань, яка прагне вдосконалення, пошуків і знахідок, сидіти на одному місті не може. Але  його в інтернеті позиціонують , як потужного представника поетичного цеху Черкащини. Хоч як на мене, до слова “письменник” географічне означення не існує. Пише Олексій там, де муза застане. Може і в автобусі, може і в ресторані на серветці, навіть на виборчому бюлетені писав.

Чи всі жінки однакові?

Це на перший погляд, ніби безглузде питання. Але  на нього – одвічне , поет шукав відповідь майже на п”ятдесяти сторінках своєї книжки, з однойменною назвою, моделюючи його в тридцяти віршах. Багатообіцяючі назви поетичних мініатюр:””Поцілунки по-французьки”,”Жіноча логіка”,”Тантрична любов”,”Жінки і мистецтво”,”Віртуальне кохання”…Поет пише і про настрій, і про вроду жіночу, і про очі, бо все решту він уже роздивився, а також про життя за фен-шуєм, знущається над смертю, яку збирався пригостити чаєм з медом, але запропонував, щоб прийшла іншим часом,”то приготую олів”є”. У кожному рядку відчуваєш тонкий гумор,колоритну мову, іронічно-добрий поглад на себе і на нас збоку. Ну і  мораль заголовного  вірша, але без знаку запитання:

                    “Співчутливі,турботливі, милі та лагідні,

                      Кошенятка, Красунечки,Сонечка, Ягідки,

                       Оточити б вас ружами, айстрами, маками…

                       А одружишся – всі ви однакові!”

Сам Олексій про книжку сказав, що  хоча вона має назву “Чи всі жінки однакові?”, але там є багато і філософських тем, і лірики. Тобто вона багатожанрова.

  • ” Коли я готувався до презентації, передивлявся вірші, зрозумів, що саме так треба писати“, – сказав автор.

Експерименти з римами, парадоксальність висновків – ось фірмовий стиль Олексія Юріна в поезії. Збірка “Агія” особливий етап творчості неординарного поета. Назва її означає шостий енергетичний центр людини, шоста чакра. Він асоціюється з мистецтвом, з висотою, зі світлом, з небом і т.д. Тут поєднані проза і вірші. Прозові передмови до римованих рядків. Хочу окремо сказати про твір “Ніч на 30-е листопада”. Це про 2013 рік. Поет був у Болгарії, слідкував за новинами в Україні. Побили студентів на Майдані,  людей добивали спецпризначенці, пролилася кров. Поет не вірив своїм очам…Кийки пройшлися по серцях, по душах, так трощили “кістки свободи”.

                       ” Що ще вони з нами вдіють?

                        Усі ж ми такі терплячі,

                         Та тільки за вбиту мрію

                          Народ уже не пробачить!”

Війна також  випекла душу поетові. Олексій каже, що про війну, не те, що писати важко, а й думати. А сьогоднішні бої за рідну землю торкаються кожного з нас. Його вірш ” Ми переможемо!”, який ввійшов до збірки “Агія”, використовують артисти Черкаського театру у концерті “Визволителям Вітчизни”, “Громадське телебачення. Черкаси” зняло кліп, де діти-переселенці з Донбасу і Криму  читають рядки цього твору. І коли закрадаються сумніви щодо нашої перемоги, зціпивши зуби, говориш собі , дивлячись на обличчя дітей :”Ми обов”язково переможемо! І крапка!” 

                       “З війною прийшов, але просить про мир,

                          І в пеклі зосталися,схоже, ми.

                           Та з монстрами миру не буде, а ми…

                             Я певен, що все ж переможемо!”

Поет називає своїх побратимів по перу, які “ходять в сучасному світі під кулями й стрілами”, тільки “словом озброєними солдатами.” Але це дуже багато важить, саме звання, поклик, талант.

                           “Памятай, що поетами, друже, народжуються,

                              Пам`ятай, що поети не помирають!”

Агія слова Олексія Юріна  перетворилася в магію поезії. У збірку ввійшли вірші  про неземне кохання, чарівних жінок і швидкоплинність життя. Сам поет у передмові висловив впевненість про  актуальність поезії. Не моду на неї чи популярність, а необхідність тут і сьогодні. Він дякував присутнім за те, що мав можливість висловитися, поділитися думками, почуттями, переживаннями. А поезія для автора, не просто вірші, рими – це його світобачення, надії, потаємна любов,  радощі і болі, а ще громадянська позиція. 

У таких зустрічах з любителями рідного слова пан Юрін  презентує   завжди  родзинку. То він під музичний супровід читає і танцює, то жінок підгодовує бананами, читає вірші в ролях з друзями. У нас же впродовж вечора на стіні з проекції палахкотів яскравим вогнем камін, а ще ми бавилися, одержали ролі і сумлінно їх виконували. Хтось був віллою, хтось вікнами, хтось бурхливим морем, над яким стояв будинок з пальмою у дворі. Я була чайкою, яка літала над морем людських рук і з висоти пташиного польоту бачила те, про що говорив поет своїми віршами. 

Людмила Островська.

 
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua