22 жовтня 2021 року
07:46:35

Культура

Тернопільщина на ще одного народного артиста стала багатшою

27.03.2016 14:41

Почесне звання “Народний артист України” присвоєно актору Тернопільського обласного академічного драматичного театру Івану Ляховському.

 

Іван Ляховський  –  багатогранний актор, творець образів героїв, майстер характерних та комічних ролей актор, режисер, Заслужений артист України…

Народився в селі Угринь 19 серпня 1950 р. Закінчив Теребовлянське культосвітнє училище, Київський інститут культури (режисерський відділ). З 1973 року працює в Тернопільському драматичному театрі, де зіграв більше сотні  ролей.Серед них: Карпо (“Кайдашева сім’я” за Нечуй – Левицьким), Голохвастий (“За двома зайцями” Старицького), Гетьман (“Гетьман Дорошенко” Старицької – Черняхівської). Знявся в телефільмі “Мартин Боруля”. Є співавтором з  Богданом Мельничуком п’єси “Соломія Крушельницька”, автором нарисів та творчих портретів про тернопільських акторів А. Бобровського, М.Ластівку, А.Губського, Б.Міруса, М.Коцюлима, диригента Є. Карницького та ін.

У 2000 році в Тернополі вийшла книга “Іван Ляховський: Актор про друзів і час: Очима колег, критики” (укладач-редактор Богдан Мельничук)

Якщо перерахувати всі віхи його біографії, то вийде вельми панорамна картина, пише у “Вільному житті плюс”  В. Фроленков  : – Ляховський — артист, режисер, журналіст, поет, педагог…  Одначе у нього завжди знайдеться вагома причина для самоїдства — такий вже характер. Ніякі регалії та заслуги не в змозі похитнути стійку переконаність митця в тому, що він невдаха. Таким він відчував себе завжди, нічого не змінилося й досі. Дехто вважає, що це гра, що він дивиться на всіх ніби зверхньо, вважають гордовитим. Я чув це. Але знаю, що це не так.

Головною його акторською властивістю є природна відкритість і внутрішня свобода, особлива теплота, що служать джерелом невідпорної привабливості, зачарування. Він мимоволі “заражає” собою оточення. Ляховського намагаються копіювати, бо є що, хоча це виходить підсвідомо. 

…Не втримався і поцікавився у Івана Григоровича, чи затишно йому в сузір’ї тернопільських знаменитостей? “Я ніколи не був стурбований цією бацилою впізнаваності, бо постійно зайнятий сценою, віршами, журналістикою, педагогікою, житейськими турботами… міркує актор. — Ніколи не хворів подібною манією, бо, скажімо, ніхто й ніколи не говорить — пішов лауреат чи заслужений артист, а просто, хто впізнає, — пішов Ляховський. І цим усе сказано. Треба заслужити на ім’я, бо воно дорогого вартує”.

Пам’ятаючи поговірку про те, що солов’я байками не годують, я, незважаючи на пересторогу про надмірне цитування, все ж дозволю собі кілька витягів із газет про гру Ляховського в різні роки його творчості. Інакше як розповісти про талановитого актора тим, хто його в цих ролях не бачив чи вже призабув?

“…У виставі (йдеться про “Мартина Борулю” І. Капенка-Карого. — В. Ф.) є також образи суто негативні, вимальовані ніби контрастними фарбами. Справжнім втіленням підлості й крутійства є реєстратор Націєвський у переконливому виконанні артиста І. Ляховського. Цей мисливець за багатством, міський гульвіса-п’яничка показаний актором з нищівним викриттям…”

(В. Селезінка, головний режисер Чернівецького телебачення. Газета «Радянська Буковина». — 1985. — 29 вересня).

…Уперше за останні роки я побачила на сцені очі актора (вистава “Гетьман Дорошенко” за однойменною п’єсою Л. Старицької-Черняхівської. — В. Ф.). А в них — усе: горе і радість, сум і розгубленість, боротьба сумління і волі, світське відчуття перемоги і тяжкі муки болю за страждання свого народу. І дивлячись на Івана Ляховського, який грає з такою внутрішньою віддачею, забуваєш про закулісні чвари. Уникаючи нав’язливих штампів, шаблонних національних прикмет, режисер і актор переводять спектакль у регістр шекспірівського трагізму… Перед нами саме трагедія в усіх її класичних компонентах — жанр, доступний сьогодні не кожному театрові…”

(А. Спиридонова. Газета «Культура і життя». — 1991. — 21 грудня).

Найвдаліше, найсуттєвіше визначив митець своє життєве і творче кредо у чудовому авторському чотиривірші:

То все теорії та чиїсь теореми.

Ще доведи, що автор Архімед.

Ти лиш тоді вартуєш Теми,

Коли відкриєш свій велосипед”.

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031