17 травня 2021 року
17:16:48

Культура

Тернопільським “п’явкам” на замітку

13.05.2015 18:29

13.05.2015

TopNews оголошує конкурс на красу життєву історію. Триватиме він до вересня. Дарунко риємно здивує вас. Просимо надсилати оповідки на електронну скриньку topnews700@gmail.com. А зараз перший конкурсант — мешканка Чорткова  Лія Непересічна про коханок та коханців, та долю, що чекає на них. 

Тернопільським “п’явкам” на замітку

Здається безневинна справа -опікуватися начальником. А варіант безпрограшний. Гарно супроводжувати його в закордонних поїздках: носити за ним плащ, диктофон, портфель, витерти коло рота, якщо заївся, подати чай-каву не обов’язково в ліжко. Яєшню з беконом засмажити, пляцка зварганити, щоб під’їв і не схуд без дружинених обідів. Як добре піде,  з насолодою можна супроводжувати його і на місцевих курортах, щоб він , бува не промазав, як до моря спускатиметься чи за фруктами вийде, щоб не заблудився серед трьох лотків. Може, хто із сім’ї не пригляне, то чужа-чужина тут таки. Пильніше за дитину буде берегти і від сонця ,і від дощу, засмаги, пристрітів та вроків та ще багато від чого, бо грошенятами платить за це ,та й авторитет серед співробітників відразу неабиякий. При нозі самого грошового мішка крутиться! Без нього, рідного і відпочинок не відпочинок, – люблять  похвалитися у вузьких колах, в яких, сподіваються, їм дуже заздрять. Відпочивати тільки з шефом! Та всі просто лускають від заздрості! Так собі думають деякі  молоді помічники  і помічниці нардепів,  помічники помічників, секретарки, які відають святая святим- настроєм керівника (про ранги не йдеться: може бути завмаг і міністр) і просто прислужливі  «папероноски» та носії  хвостів, які з недолугості не розуміють, що навіки вписують своєю запопадливістю себе в скрижалі  історії колективу, і то далеко не іменем і прізвищем,а так, одним словом з маленької букви. Як у тому анекдоті, коли всі учні слово «галька», на яку ліг військовий, скупавшись у морі, написали з великої, а Вовочка з маленької.

Святе діло бути денщиком при чоловікові, що робить гроші ,на жаль чи на щастя ,розуміють далеко не всі. Бо різанина була б. Слава Богові, що є багато розумних людей, які успішно працюють, мають шану і в співробітників і в друзів, реалізують себе, з шефом не бачачись тижнями. Але не всіх при народженні Бог цілує в чоло. А їсти хочеться.  Найпростіший шлях – прилипнути до того , хто має гроші.

Науку п’явки  Ольга чи Іван (збірне ім’я, бо такі є чи не в кожному колективі) всмоктали з молоком матері, яка навчала: «Ніяких друзів, вони зрадливі, заздрісні. Багаті старші пани і пані мають бути щедрими, поки  ви молоді». Та й чи багато треба тому пересічному начальничкові? Звіти і чутки про співробітників, хто чим дихає і хто що каже, коли він  несе своє тіло на роботу, як хто реагує на заохочення тих,хто полюбляє  крутитися біля того місця , де шляхетну  назву закінчує спина, і яка шана тим, хто вліз туди аж по лікті? Бідна наша героїня вилузувалася із шкіри, щоб притертися у керівних колах нового колективу, куди її передали з рук в руки, як,  «папероноску», яка  в будь-якій галузі далеко піде. На попередньому поприщі навчилася:чи з технічної в гуманітарну  чи навпаки- щоб зачепитися ,варто починати із шлунка. Не всім же університети даються. Керівники люди статечні, смаколиками люблять побавитися. У нашому збірному образі він, любий, черевце відгодував. З  усього було видно, як він на свої 120 кг  постійно «не доїдає». Зарплата хоч і невелика у  обслуговуючого персоналу, що покликаний заносити хвости , та уява вимальовує перспективи позахмарні і це додає впевненості. Інвестувала  бідака гроші в шинки та ковбаси, в надії, що можна ще й подоїдати після шефа. Потім пішла свіжа полуничка, а там чорничка…Смак молодичка мала, увагу помічено. Почав уже і сам давати гроші, щоб вибрала щось смачненьке. А то і вдвох скуповувались. Друзі та однопартійці підколювали,мовляв, як повезло таку працівницю мати…Але віджартовуватися можна було, бо хто ж воно таке бігає при нозі, та й кому із старших чоловіків не подобається, щоб супроводжувала молода особа? Та і «невдобняк» казати дамі: «Не бігай за мною .Старається дитина прислужити,  премією розплачуся, тішитиметься парою рублів.Та й на  лобі ж у неї не написано , що в слові «мама» робить чотири  помилки. Головне, гроші вміє  рахувати».

О! Гроші це коньок  альфонсиків і молодичок, що полюють за «папіками» чи страждають Едіповим комплексом. П’явки приносять користь, розріджують кров. Такі ж п’явочки- люди висмоктують гроші, як вдасться і яким способом вийде. Їм не втямки, що знаючі вслід крутять коло виска і бідкаються, що це ж треба так гроші любити і скрушно  хитають головою, особливо коли  різниця у віці- покоління..Та хто ж оглядається, коли при грошовитому  можна ласий шматок урвати і для себе, і для своєї сім’ї  і далеко не вантажними чи будівельними роботами.

Та настає час, коли роботодавець об’їдається лагумінів, байдужніє. Наша  бідна «папероноска» захвилювалася не на жарт. Почала вивчати ціни на нерухомість, курси валют, навіть у карти навчилася на комп’ютері грати. Та й при нагоді демонструвала свої інтелектуальні здібності, чим неабияк дивувала начальника, бо думав, що вона і читать не вміє, а тут ще й переказує. Це здивування  надихнуло Ольгу називати себе у широких колах «світською левицею» і неабияк гордитися собою. У вузьких колах з неї кепкували, бо знали як із світської мови перекладається ця ідіома,а бідній небораці ніхто не хотів підказати, що гордитися тут немає чим  взагалі, а  в невеликому селі і поготів, навіть якщо воно є райцентром, зрештою,мораль географічних кордонів не має.

А коли  бос  збайдужнів  до  напрацьованого інтелектуального запасу , почала уклінно просити  поради  щодо вивчення ринку нерухомості. Ну як відданій колезі відмовиш? Та вона лише за стово « колега» ладна була плуги тягати асфальтом. «Це ж визнання!»- тішилася небога. От тільки із заздрості ніхто не лускав,а почали обминати і швиденько прощалися, боячись ляпнути зайве. О, це вже була висота неймовірна для нашої «папероноски». Її бояться! Направду, чим дешевші чоботи, тим гучніше риплять. Їй здавалося, що всі  думають,ніби вона формує атмосферу в колективі, на кого пальцем покаже ,того і виженуть або створять таку обстановку, що сам піде.А хто не вгодив, чи поставив її на місце,чи у слід зневажливо посміхнувся, того в штрафбат  чи в ізоляцію. Так прижили   маленького поліцайчика, якому вже і бос не радів, бо ніби чорна кішка пробігла колективом .А потім «бестія»  уявила, що  і  бізнесом, який її годує, може керувати, раз співробітниця то і співбізнесменка. Подейкувала про спільний бізнес, а що? Он як освоїла комп’ютер, що майже виграє в нього в карти, правда, так ні разу і не виграла.І бідна активізувалася , що живий жаль було дивитися.Як в останнє в житті   пильнувала свого підопічного, проходу не давала, все важливі справи вишукувала, невідкладні, аж він сам  дивувався такій настирливості, не знав тільки кому в хороші руки  п»явку-опікунку передати. Тоді із тих скрижалів, у які які вписала молодичка-віддана помічничка  своє ім’я з маленької букви, пішов запашок. Не сморід, не запах і далеко не аромат, а такий собі запашок.Але цього було достатньо, щоб САМ  їй заборонив  збивати його з ніг, забігаючи і не вписуючись у траекторію його руху,при супроводі  чи то на зарядку, чи на обід, перестав ходити в ресторани , куди уклінно невдаха запрошувала на обговорення державної ваги невідкладних проблем. Бідося уже накопичила капітал і  навіть придумала рахувалку  – «Хто платитиме». І рахувала завжди так, щоб на неї випадало. Чого не зробиш, щоб з шефом бачили? Подейкують, що саме так довіру і авторитет завойовують деякі помічники, радники, речники, речниці та інші прилипали грошових мішків.

Важко, коли коронована особа  дочитала набір послуг до кінця і винесла вердикт, що більше ні  гастрономічних, ні  інтелектуальних послуг не потребує. Починати шукати винних за втрачене місце під сонцем, щоб виправдовуватися- недоречно і навіть небезпечно,знала на що йшла, який важкий той авторитет, з якого всі , хто знає, підсміюються. Можна лишень поспівчувати  такому залишенцеві, бо тяжко переходити, ніби вже й з омріяної і ніби досяжної  висоти першої леді,якою вона себе встигла  уявити,в покинуті… навіть змовчимо- що.

Образ нашої героїні  дуже збірний,тому збіг реальних людей можливий лише в уяві самих «папероносців»-п’явок, а історія типова тай висновок реальний. Не чіпайтеся грошовитих чоловіків  не тільки у маленьких райцентрах і селах,  а й в обласних та столичних офісах,як би вам ,не було сутужно. Багач перегляне ваші пропозиції, може щось і скуштує,але переступить вас і піде далі, у нього свої моральні цінності і пріоритети, як би вам не здавалося, що без вас Галактика заклякне, а Сонце почне сходити із заходу. У нього з вами  були чергові жарти в дружбу , а вам із тим званням на скрижалях історії колективу, з тим ароматизованим шлейфом далі жити. І там, де вас знають ,як облуплену, з підмоченою репутацією шукати наступну жертву. Та й знайомі тикають пальцями:»Он пішла та, що хотіла з нашим шефом бігати в одній упряжі. Копнув ногою.» Не вийшло.Доводиться бігти за возом і то немає гарантії як довго, коли відкопнуть, та  й хто за гужтранспортом  бігає знають усі. Лишилося відгавкуватися, коли сміються в обличчя чи перешіптуються і гидують вітатися. Неслава – вона довговічна, і олігарха нестане, а шлейф вашої негідної поведінки затьмарить вам  і вашим дітям ще не один день. Не вірте, що багаті також плачуть. За вами, бідними, ніхто сльозу не пустить, ще й нацькують на вас, щоб і сліду вашого не лишилося, коли обриднете. То вже будуть лише ваші проблеми: заїдайте їх лагумінами і запивайте кавою.

Щоб не було так песимістично, обнадію: на кожен товар є покупець. Чекайте, надія на принца , що приїде на білому лімузині- незнищенна. Він обов’язково буде з міхом грошей, як Миколай ,і віддасть іх тільки вам, бо ви того дуже хочете, потребуючі п’явочки чоловічого і жіночого роду.. Успіху всім і кохання до нестями і до самої смерті.

Лія Непересічна  м. Чортків.

 

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua