20 жовтня 2020 року
20:54:12

Культура

Тернополяни шоковані побаченим в театрі (фото)

22.09.2017 07:18

У Тернополі п`ятий день триває фестиваль театрального мистецтва «Тернопільські театральні вечори». 

 

Хочу відзначити, що за 15 років існування цього мистецького форуму ми ще не бачили такої кількості столичних театрів. Вистави йдуть з аншлагом. 

20 вересеня на Малій сцені театру  нас дивували єврейською мудрістю  Хелемські патріархи-артисти Театральної студії «ВІК» Києво-Могилянського  театрального центру «Пасіка». Єврейський гумор не перекажеш, не перефразуєш, не опишеш – його потрібно тільки почути. Саме таким гумором пронизаний увесь сюжет п’єси, яка розповідає про життя-буття маленького єврейського містечка Хелема з  абсурдними ситуаціями, але і свіжим поглядом на вирішення проблем.  

  • «Іще тоді, коли Бог створив світ, він надіслав янгола з двома мішечками: один з них був чорний, другий — білий. У білому мішечку містилася наймудріша мудрість, а в чорному—суцільна дурість. І сталося таке: коли янгол літав над землею, аби наділити одних мудрістю, а інших дурістю, він, пролітаючи над Хелемом, ненавмисно зачепився за дерево та й розірвав білий мішечок, і вся та наймудріша мудрість висипалася на Хелем». 

Отож, усім стає зрозумілим, що Хелем – місто суцільних мудреців… І дурням тут не місце… Добра комедія, лагідна, народна. 

А на Великій сцені  владарювали феменістки- артисти Київського Дикого театру, що провокує. Виставою про жінок «Бути знизу»  вони намагалися дати поради, як бути щасливою. А щастя в цьому житті хочуть і жінки-богині,і жінки-рабині, і залізні жінки Я зробила висновок, що треба бути самій собою, любити себе, і не дозволяти собі  перехід до розряду лишень прислуги. Це вже вплив вистави, почала позиціонувати себе, як феменістка.  А ще творці  спектаклю  намагалися визначити  місце   жінки в цьому світі – знизу, зверху чи нарівні з чоловіком. 

Цікаве рішення – поєднати балачки акторок із розважально-пізнавальними написами на величезному екрані-комп’ютері, який постійно  інформує, що «сексуальну просвіту заблоковано»  і написами підсилює сценічне дійство. Чудова пластика і неймовірні перевтілення жінок в чоловіків, створювали комічні ситуації, які були  навіть у своєму гротеску правдивими. Вистава для дорослих. Реквізиту на сцені небагато. Це стільці та сила-силенна  частин «тіла» манекенів. Тому не можна не відзначити роботу художниці Євгенії Чайковської, яка  цими візуальними мистецькими елементами підсилила ідею, яку хотіла донести глядачам авторка і режисерка.

Помітно, що тема спектаклю зачепила акторок, які виконують голові ролі. Вони грають, прагнучи нікого не залишити байдужим і пояснити, чому жінці так важливо знайти себе, перш ніж знайти чоловіка (зустріч жінок відбувається у шлюбному агенстві).

Пізно ввечері, після вистави журналісти мали можливість  обговорити твір молодої драматургеси Юлії Тупікіної«Вертикальна жінка», який став основою вистави «Бути знизу», з  режисеркою Юлією Мороз і арт-директором Дикого театру Ярославою Кравченко. Артисти вперше мали перед собою  майже 600 глядачів, хвилювалися неймовірно, але публіка  у нас чудова. Вони розчулені таким гарним  сприйняттям неоднозначної вистави. Відкриттям став і сам театр. Кастинг на творчі проекти в них сягає 50-60  артистів на одну роль. Зараз в роботі 9 проектів.

Засновниця Дикого театру Ярослава Кравченко відома тим, що в часи Революції Гідності очолювала штаб 39-ї жіночої сотні. Нині вона є керівницею прес-служби Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка і реалізує власний проект. Про «Бути знизу» говорить, що спектакль «правильний, дикий і важливий».Навіть програмка вистави була нетрадиційною –  зі словником   «Мова мізогінного програмування для початківців». 

«Мізогонія»- це система  забобонів у суспільстві у ставленні до жінок, дискримінація, приниження, насилля, бо він же сильніший і може гучніше кричати, та й вибір, ніби, за ним. Реакція залу була різною, від несприйняття  – до  «Браво!». І  це зрозуміло, бо життя у кожного складається по-різному. Щасливі пари, в яких нема морального насильства, принижень, виставлянь «божевільною», психологічних маніпуляцій типу»Ти все неправильно розумієш», є чоловіча турбота –   багато речей не зрозуміли.

  • «А ті, що пережили чи переживають це у своєму житті, приводять і свою пару в театр»,– говорила пані Ярослава,щоб побачили, як можна  змінити ставлення, стосунки і зняти проблему в сім’ї»

А ті, хто, як одна з героїнь, це вже кажу я, вийшли з формату принижень і гноблення в сім’ї, звільнилися від погроз, шантажів, економічного і фізичного насилля, побачили, що вони не одинокі, і впевнилися, що на інтуітивному рівні зробили це, щоб врятувати себе, зберегти душу і відчути себе людиною, яка може мріяти, планувати, не розчинятися в комусь, хто того не вартий. Цінності  переоцінилися, якось так хочеться сказати. Збоку на себе подивитися, це багато значить.  Це  наука, що  сто разів треба  подумати чи варто  знову занурюватися у той патріархат, коли за своєю природою жінка з матріархату. 

 Режисерка  Юлія Мороз сказала, що ця перша її вистава дала їй , насамперед , можливість бути почутою, зрозумілою, побороти свої комплекси.  Мовою театру  заговорили про те, що зазвичай приховують, що вважають непристойним для обговорення.

  • «Що для мене є фемінізм? Це бунт. Бажання бути зрозумілою, не приниженою, не «обслуговуючим персоналом», бути собою, бути людиною! Мені не потрібно визнання чоловіків, потрібно їхнє усвідомлення. Нині цивілізація досягла високого рівня розвитку, а до жінок подекуди ставляться, як у Середньовіччі…Мені б дуже хотілося жити в безпечному суспільстві,  побудованому на взаємоповазі та розумінні, тому я, як театральна режисерка, хочу змінювати дискурс у сферах, до яких маю доступ. Театр дозволяє говорити публічно, голосно, відверто про те, що наболіло, висміяти те, що повсюдно нав’язується, створювати альтернативний ідейний фундамент ‒ це те, що необхідно як повітр’я», – зізналась.

Візуально вистава  супроводжується комп’ютерною системою, показуючи, що при збоях  не варто її перезавантажувати, бо основа лишається та ж. Внутрішній комп’ютер героїнь  вистави вимагає перевстановлення системи. Цікава і оригінальна робота про нас з вами, про  рутинне щодення –  у когось  більш  щасливе , у когось менш. 

Людмила Островська,заслужена журналістка України, театрознавець,голова журналістського журі фестивалю “Тернопільські театральні вечори”.

 
Відео дня
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua