22 вересня 2021 року
04:38:38

Культура

Тернопільський актор розповів завдяки чому потрапив у короткометражку “Доторкнись і побач”

22.02.2016 10:20

22. 02. 2016

Корткометражний фільм, у якому знявся актор Тернопільського драматичного театру ім. Т. Шевченка Євген Лацік, побачило пів-України. Талановитий актор розповів про участь у зйомках чуттєвої драми “Доторкнись і побач” та розкрив акторські секрети.

– Бути актором – мрія дитинства чи свідомий вибір?

– Ніколи не уявляв що буду актором. Випадково зустрілися з Борисом Репкою, директором Тернопільського драмтеатру, до речі,  ми обидва з  села  Чернилівка, Підволочиського району. Він саме закінчив консерваторію.  І мені порадили вступати туди ж, а так як я знав, що Борис Данилович – співак,  думав що попаду на той же факультет. Будучи переконаним що вивчаю саме цю професію пройшов тиждень, і мені сказали куди я конкретно попав. Я був дещо шокований, але за цей тиждень настільки сподобалось все що зі мною відбувалося от тоді напевне і  зрозумів що це моє. А вже в подальшому, зрозумів що це те, без чого  просто не уявляю свого життя і займатися чимось іншим  не зумів, не хотів. Я вірю в те, і свято переконаний, що це Бог взяв мене за руку. Бо це була випадковість, але така доречна.

– Як доля звела із Тарасом Дронем і привела до короткометражної драми «Доторкнись і побач»?

– Сталося так, що закінчивши навчання в нашому Педагогічному університеті, я прийшов працювати в театр,  рік потому я вирішив одружитися, а так як в мене дружина військова, її призвали служити у Львів. Тому я тут залишив все, і поїхав за нею, де пробував себе  майже у всіх театрах і вкінці-кінців зупинився на театрі юного глядача (ТЮГ), де пропрацював півроку, напевне. А в той період  молода команда ентузіастів, на чолі з Тарасом Дронем, робили акторську «базу даних» і  ходили по театрах, збираючи інформацію. Я просто-напросто туди потрапив в той період, навіть не думаючи, чим це все може в подальшому для мене обернутися. Пізніше дружина перевелася в Тернопіль і відповідно я з нею, знову ж таки пішов в наш театр, і ще десь через півроку пролунав дзвінок Тараса, який сказав: «Хотів би знімати кіно, і крім тебе більше нікого не бачу в ролі Миколи, батька». На що я йому сказав: «Але ж у Львові багато акторів, чому раптом я? І з Тернополя, це ж стільки мороки!» . Він сказав: «Мені дуже подобаються ваші очі і інших я не хочу бачити у кадрі».

– Чи було Вам важко вжитися в роль?

– Вжитися в роль не важко, важким був напевне сам процес, бо з’йомки кіно і робота  в театрі  відрізняються. В кіно набагато, набагато важче. Тому що і по кадрах зміни, експозиції різні і так далі. І в той же час, потрібно тримати все в собі, не розхолоджуватися, не розхлюпуватися, бо це важко.

– Ви б хотіли ще зніматися в кіно і в якій ролі?

-Кожен актор хотів би, і я не виключення. А які ролі,  навіть не знаю, я виконавець, і що дають, з тим і працюю, стараюсь дати цій ролі життя і мене захоплює все, там де є цікаві люди і задуми, а говорити про якусь конкретну роль, то я так напевне не можу.

– Чи існує паралель між театром і реальним життям для актора? І чи важко «відходити» від ролі?

– Всі ролі особливі, але так, є важкі, після яких я не зовсім добре себе почуваю. Наприклад у нас є вистава: «Допоможи їм, Всевишній», так от там є такі моменти, після яких дуже важко морально, психологічно. І потрібен час, щоб прийти до себе.  Є дуже багато «легких», веселих ролей, від яких я отримую задоволення, от напевне найбільше, це Клим в «Шаріці». Взагалі, театр це навіть роботою не можна назвати, це щось більше, це як служіння. От як священики служать в церкві, ось це десь так.  Загалом, кожна роль чи вистава – це є великий шлях. Не знаю, можливо буду помилятися якщо скажу за всіх акторів , але фактично паралелі немає. Тому, що робота актора це постійне самовдосконалення. І немає значення чи ти в театрі, чи вдома, чи спиш, ти весь час працюєш, аналізуєш те як ти робиш, що ти робиш.  Одна відома актриса написала  якось у своїх мемуарах “це тяжка робота, проклятих людей”. Тому, що я хороню сина і думаю от як я стою, що зараз відчуваю і де я використаю цей момент у виставі.

– Дружина не ревнує до партнерок по сцені?

– Не було розмов про ревність. Вона старається завжди бути присутньою на прим’єрах , коли вже можна побачити «цілісну картину», а якщо є певні моменти коли потрібно показати любов, всі ці погляди, обійми вона може інколи підказати, або навпаки дорікнути: – Чому ти не обняв її так як потрібно, в житті ти ж по-іншому кохаєш, тому давай-давай!

– Які прим’єри очікують тернополян у 2016 році в драмтеатрі?

– Найближчі: «Дитина в дарунок» – режисер Сергій Кузик та «Фараони» – Олега Мосійчука.

– Актори інколи після зйомок не переглядають екранізацію, бо почуваються некомфортно, часом здається що щось не так, а ви переглядали «Доторкнись і побач»? І які емоції викликав перегляд?

– Переглядав лише один раз, під час премє’ри у Львівському кінотеатрі. Причина: пройшов час, багато чого зрозумів та переосмислив, завжди на все є критичний погляд. Здається що тут недограв, там потрібно було дотиснути і так далі, таких моментів для мене неможливо уникнути. Немає краю ідеалу. Загалом процес з’йомок був дуже цікавим, це все ж-таки новий досвід. Дуже сподобались люди. Ми, до речі, ще досі спілкуємося, підтримуємо контакти. Та і загалом в серці залишився приємний слід від цієї роботи.

– Можливо у Вас є якісь «ритуали» перед виходом на сцену?

– Особливих «ритуалів» немає, перед виходом  хрещуся і молюся – це факт. Насправді велику підтримку шукаю в Бога. Також  моменти коли гримуюся, вони є для мене чомусь також особливими, я не люблю метушні, навпаки мені потрібна тиша і з кожним мазком і кроком все більше поринаю в роль, і от коли завершую, чути третій дзвінок, розумію що готовий. Звичайно перед виходом ти весь тремтиш, переповнюють емоції, і саме вони слугують своєрідною наркотичною залежністю. Нещодавно доля подарувала мені любов всього мого життя – дівчинку, яка дала наснаги і сили назавжди. Я ніколи не уявляв як бути татом, але це таке щастя! Коли повертаюся додому, то першим ділом іду до неї, бо знаю, що не спить, чекає!

Спілкувалась Наталя Василечко

{youtube}NpBTmY7Xt3Y{/youtube}

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930