07 березня 2021 року
02:11:54

Культура

“Листопадовий зрив” і Тернопільщина

01.11.2015 13:43

01.11.2015

Від 30 жовтня у державному архіві Тернопільської області діє документальна виставка «Листопадовий зрив».

Розпад Австро – Угорської імперії і маніфест, який видав австрійський цісар Карл 16 жовтня 1918 року, головною ідеєю якого було створення власних сеймів  новоствореними державами, які мали б увійти до складу нової федерації Австро-Угорщини, дав надію на створення власної держави українцями Галичини, Буковини та Закарпаття.

18 жовтня  представники політичних партій, очільники церкви Східної Галичини та Буковини, утворили Українську Національну Раду, яка мала діяти як представницький орган українського народу, і мали намір об’єднати всі західно – українські землі в єдину Українську державу. Головою УН Ради було обрано Євгена Петрушевича.

Щоб цьому перешкодити  польський уряд 28 жовтня 1918 року створив Польську ліквідаційну комісію у Кракові, завданням якої було розформувати австрійські органи влади. Новостворений у вересні Центральний військовий комітет на чолі із сотником УСС Дмитром Вітовським вирішив випередити поляків і  перейняв владу у австрійського намісника та військового коменданта. В ніч з 31 жовтня на 1 листопада  1918 року невеликий загін солдатів та офіцерів на чолі із сотником УСС Дмитром Вітовським   захопили адміністративні установи у Львові.  Над Львівською ратушею замайорів синьо-жовтий прапор. 13 листопада було проголошено Західно-Українську Народну Республіку, до складу якої увійшли Східна Галичина, Буковина і Закарпаття. ЗУНР охоплювала територію в 70000 кв. км , на якій проживало приблизно  6 мільйонів чоловік, 71% з яких були українцями. Законодавчим органом ЗУНР стала Українська Національна Рада на чолі з Євгеном Петрушевичем, а виконавчим – Державний Секретаріат, який очолив Кость Левицький.

В експозиції першого розділу документальної виставки «Листопадовий зрив», що з 30 жовтня діє у державному архіві Тернопільської області, представлені друковані видання того періоду. Так, в газеті «Український голос» в грудні 1918 року було опубліковано   звернення до українського народу. В ньому повідомлялося про створення    Української держави на чолі з Українською Національною Радою, населення закликалося до дотримання порядку і спокою. Пізніше було прийнято відозву , в якій оголошувалася мобілізація в українське військо. Представлені також газети «Український козак» та «Українські вісті» від 14 квітня 1919 року, де було опубліковано земельний закон ЗУНР.

У наступному розділі представлені документи та  матеріали про діячів ЗУНРУ: свідоцтво про закінчення першої гімназії м. Тернополя Голубовича Ізидора в 1893 році, керівника уряду ЗУНР,   інформація теребовлянського повітового старости про службу в українській армії та громадську діяльність Никифора  Гірняка, уродженця с. Струсів Теребовлянського повіту. Наявна інформація про повернення на батьківщину члена уряду ЗУНР Леона Петрушевича (керівника канцелярії уряду ЗУНР у Відні), колишнього прокурора м. Бережани, лист його дружини Софії до польського президента про надання  йому можливості повернутися на батьківщину. Наявні світлини українських січових стрільців, а саме, Марії Татаринської –Скубової, медичної сестри в легіоні УСС, уродженки с. Іванівка Скалатського повіту, сотника УСС і УГА Миколи  Королюка, уродженця с. Добромірка Збаразького повіту, Барана    Володимира, Миколи Медведюка, старшого десятника УСС, уродженця с. Малий Ходачків Тернопільського повіту та ін. В експозиції виставки  – облікова картка на Сагайдачного Петра, 1897 р. н., уродженця с. Зарваниця Підгаєцького повіту, капітана УСС, списки колишніх українських офіцерів, які воювали    в 1918-1919 роках і проживали на території Бережанського повіту, список вояків УГА, які перебували на обліку борщівської повітової команди держполіції.

Після поразки ЗУНРУ багато українських січових стрільців  та вояків УГА , їхні родини перебували в еміграції за кордоном, становище їх було важким. В експозиції наступного розділу виставки наявні   звернення командира дивізії генерал-хорунжого Шандрука до товариства «Просвіта» у Кременці та його преосвященства преосвященійшого Дионісія, єпископа закордонної української єпархії,  до духовенства Волині про надання допомоги воякам української армії та дітям українських емігрантів. Цікавим є звернення з приводу надання допомоги  українським генералам Курмановічу, Тарнавському і Краусу , становище яких було важким. Міністр ісповідань УНР, професор Огієнко, висловив подяку єпископу української закордонної єпархії за збір коштів для дітей українських емігрантів.

На протязі 1920-1930 років українці вшановували пам’ять вояків УГА та українських січових стрільців, які віддали своє життя у боротьбі за Українську державу. Наявне оголошення про відправлення заупокійного богослужіння за борців, що полягли за волю України 1 листопада 1928 року в с. Вигнанка Чортківського повіту, повідомлення про святкування дня 1 листопада в Борщові, донесення постерунку  поліції в Потуторах про похід на могилу українських січових стрільців 19 серпня 1933 року в с. Семиківці Підгаєцького повіту. Селяни с. Ілавче Теребовлянського повіту разом з парохом встановили пам’ятник полеглим українським воякам на церковному подвір’ї. Подається інформація про українські пам’ятники , встановлені на терені Зборівського повіту, дозвіл повітового староства в Теребовлі на  проведення концерту теребовлянською філією «Просвіти» в день 1 листопада 1937 року та тексти пісень, які виконувалися на святі.

Стефанія  Коваль, начальник відділу інформації та використання документів державного архіву Тернопільської області.

Фото Ігоря Крочака.

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  
Погода
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua