23 липня 2021 року
21:57:53

Культура

На сцені обласної філармонії ожила “Соломія Крушельницька”

04.04.2017 20:54

Відразу чотири Соломії були головними дійовими особами на сцені обласної філармонії . Тут відновили  музичну виставу за мотивами п’єси Богдана Мельничука  “Соломія Крушельницька”.

 

Образ Соломії відтворили акторка академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка, заслужена артистка України Віра Самчук, а українські пісні та оперні арії з репертуару нашої славетної землячки виконали народна артистка України  Наталія Лемішка ,співачки  Оксана Малецька і Наталя Присіч. Артист  Андрій Оленин від автора розкривав і доповнював  характеристику  феноменальної  жінки-легенди. Дійство, яке зрежисерувала головний режисер філармонії Ганна Николайчук, супроводжував симфонічний оркестр філармонії під орудою заслуженого діяча мистецтв України Мирослава Кріля. 

Якось незвично з Соломією зустрічатися не восени, коли вшановують її день народження. Але добре, що  є винятки. Бо про цю славу України треба говорити постійно, така Соломія у нас єдина. А напівпорожній зал навертав до думки, що ім’я  славетної землячки, найвідомішої оперної співачки XX століття сьогодні  майже невідоме пересічним українським громадянам. Хоч я не сумніваюся, що учні державного музичного училища імені Соломії Крушельницької   знають про примадонну, але у залі їх не було.

 Для тих же, хто  прийшов причаститися талантом  легендарної артистки,чекав розкішний  весняний  подарунок.  Зробила його  глядачам  цьогорічна ювілярка Віра Самчук  з подачі автора -заслуженого діяча мистецтв України  Богдана Мельничука. Прем`єра спектаклю відбулася у 2012 році.  Зараз робота набрала нового колориту, звучання. Я з величезним задоволенням пережила моменти тріумфу талановитої , всесвітньовідомої  українки. Успіх і піднесення на світових сценах завжди добре. Вистава зрежисована так, що події, які переживає героїня, не торкаються занепаду і тих бідувань, які довелося пережити примі  в 50-их роках минулого століття у себе на батьківщині.  За півтори години   мистецького дійства, ми відчули  і насолоду від співу , і гордість за свою землю, за свою мову, яку чули в світі і захоплювались. Торкнувся нашої душі  і її біль  від неврівноважених тогочасних критиків. Забігаючи наперед, скажу, що   вдячна авторові,  артистам за екскурс у життя великої співачки, чарівної та граційної жінки, за глибину, дохідливе прочитання мізансцен,  послідовність поданого матеріалу, за вибір саме цих миттєвостей життя , бо ж ми знаємо яким воно було насиченим, цікавим і багатим.

Актори провели нас у дитинство Соломії, коли її талант лише прокидався. Першим досвідом співу для Соломії Крушельницької був домашній хор.   Уже тоді вона  виявила виняткову музичну обдарованість. Під керівництвом батька вивчила нотну грамоту.  Консерваторію Галицького музичного товариства Соломія закінчила з срібною медаллю, а в  характеристиці  екзаменаційної комісії зазначено таке, про що артист Андрій Оленин прочитав з піднесенням і особливим  пієтетом: «має всі дані для того, щоб стати прикрасою навіть першорозрядної сцени. Дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її мецо-сопрано, музична освіта, високе почуття прекрасного, природна зовнішність, сценічна стать — словом все, чим нагородила її природа, обіцяють їй в артистичній кар’єрі найкращу майбутність».

Артистці  Вірі Самчук з її вродженою шляхетністю не треба особливо перевтілюватися у свою героїню, вона без зусиль стоїть так на сцені,    ніби сама Соломія  зійшла з нашого найкращого у світі пам”ятника . Впродовж вистави так і не полишало враження, що ти проживаєш фрагменти,  душею торкаєшся чогось дуже милого і дорогого серцю, що лишилося за пластами століть, і просто , слухаючи пісні та арії, які Велика Соломея виконувала на найпрестижніших сценах світу, сам грієш руки у променях її слави. Концертні номери , озвучені документи, ліричний настрій стали місточком єднання з епохою видатних українців і простих людей, які в убогих селах і містах слухали ці мелодії. Бо ж співачка дуже гордилася тим, що може співати українською у Бережанах, Тернополі, Станіславові, Львові та інших містах і селах. Це стало лейтмотивом  музичного дійства. 

Спогади, як намисто нанизувалися на головну сюжетну лінію. Ось тут співачці 21 рік. Вона дебютує на сцені Львівської опери.  Саме тоді її помітила італійська прима Джемма Беллінчоні, яка переконує дівчину продовжити навчання в Італії. І вона таки пройшла італійську школу. Потім Віденську.

У другій половині 1890-их років почались її тріумфальні виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка» Д. Мейєрбера, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Д. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Електра» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» П. Чайковського та інших.

Артисти  пригадали нам блискучу перемогу української “Батерфляй”. Взимку 1904 року в міланському театрі «Ла Скала» Джакомо Пуччіні представив свою нову оперу «Мадам Баттерфляй». Глядачі оперу обурено освистали. Славетний маестро почувався розчавленим. Друзі вмовили Пуччіні переробити свій твір, а на головну партію запросити Соломію Крушельницьку. І вже весною — на сцені театру «Ґранде» в Брешії відбулася прем’єра оновленої «Мадам Баттерфляй», цього разу — тріумфальна. Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави, зворушений і вдячний, Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй». Віра Самчук  устами Соломії розповідає, як їй доводилося майже лежачи співати і в якийсь момент на репетиції в неї розпалося волосся і майже накрило її зливою, що дуже сподобалося композитору і він попросив так робити завжди. Але Соломія просто розсміялася, бо де ж то бачено, щоб японка була з довгим рудим волоссям.

  •  – Ще за життя вона була визнана найвидатнішою співачкою світу, – розповіла  головний режисер обласної філармонії Ганна Николайчук. –  Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання “Ваґнерівська примадонна” ХХ століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Успіхи  Крушельницької на оперних сценах світу були успіхами і визнанням української музики й мистецтва.

Критики високо оцінювали її вокальні дані, відзначаючи “…бездоганно поставлений блискучий голос, напрочуд вірну емісію звуку, граничну відточеність співу”. 

  «Враження від гарного, дзвінкого і приємного голосу підсилюється на сцені витонченою манерою співу, досконалою артистичною грою, шляхетною поставою, сценічною зовнішністю і якоюсь особливою принадністю. Але вище цих якостей стоїть те, що співачка надзвичайно правдиво входить у настрій виконуваної ролі. Ця артистка завжди живе на сцені справжнім почуттям, і немає хвилини, коли б вона була байдужою». 

 “В кожному її слові відчувається не лише професійна співачка, а й досконала артистка, що завдяки природженому талантові й досвіду, набутому наполегливим навчанням, вміє з одноковою легкістю бути одного вечора   Галькою – дівчиною з простолюду, а назавтра – графинею, великосвітською дамою, що стримує себе у хвилину відчаю.» 

Загалом про оперну співачку  створена величезна кількість рецензій, статей, нарисів та інтерв’ю.  Із документалістики автор музичного спектаклю зосередив увагу акторів на  листуванні, де тонко відкривається особистість Соломії Крушельницької. А листувалася вона з багатьма відомими українськими діячами –  Миколою Лисенком, Іваном Франком, Михайлом Павликом,  Володимиром  Гнатюком  та ін. Чи не найбільший вплив на  молоду співачку мав відомий український громадський діяч, письменник та публіцист Михайло Павлик, який не лише мав часте листування з Соломією, а й постійно надсилав їй книги та наукову літературу. Виразно і чуттєво актори  передали настрій листів,  підсилюючи засобами акторської майстерності глибину і тонкощі епістолярного жанру.

 З листування  стає цілком зрозумілим, що Соломія Крушельницька була надзвичайно вимогливою , активно вдосконалювала  себе інтелектуально, багато працювала на сцені, маючи щоденні репетиції,  вивчала іноземні мови (вільно володіла шістьма мовами світу), читала художню та політичну літературу.

 Характерною рисою всіх концертів Крушельницької було те, що до програми співачка завжди включала українські народні пісні, які вона виконувала перед закінченням концерту. Крушельницька пишалася, що український народ має таке велике пісенне багатство, з яким світ у той час був ще мало обізнаний. Коли вона співала українські пісні, то цей спів ішов із самої глибини її душі. Це бездоганно втілили  нашу улюблені співачки Наталія Лемішка, Наталя Присіч і Оксана Малецька.

 Виступаючи якось при дворі російського царя, Крушельницька проспівала кілька народних пісень.  Це було ризиковано, бо хіба ж була ця мова мовою в очах можновладця, її забороняли. Але імператор був поблажливий чи прикинувся. Промовисто зазвучало його звернення у виконанні Андрія Оленина: “Такі люди, як Крушельницька – державний скарб”, “Моя родина шанує оперу”. Але разом із тим Україна залишалася для нього однією з підвладних йому територій, мистецький потенціал якої мав служити зміцненню Російської імперії. “Таланти треба приручати, використовуючи для цього будь-які засоби – від похвали до погрози”. Так воно й було в її житті на батьківщині і уже без царя.  Та  співачка завжди підкреслювала своє походження – на біс виконувала тільки українські пісні ,не зреклася ні мови, ні нації. Саме цим  наша Солюня  завоювала вічну вдячність і повагу своїх земляків. 

Крушельницька була однією з найперших співачок, які записувалися на воскових валиках. Але ці записи не передають повною мірою вокальної майстерності співачки, дається взнаки недосконалість  старої звукозаписувальної техніки. Серед цікавих її записів є  чотири українські  народні  пісні. У 1927 році на  фірмі ” Колумбія» у США записали: “Вівці мої, вівці”, Через сад-виноград», «Ой де ти їдеш?», «Ой летіли білі гуси». Оскільки Крушельницька почала записуватися в пізній період своєї артистичної діяльності, то її записи, безумовно, не дають повного уявлення про голос співачки в час розквіту її таланту. На завершення вистави в оригінальному виконанні  звучала одна з пісень  нашої всесвітньо відомої землячки. Неможливо точно класифікувати її голос, який був широкого діапазону. Характер артистичної діяльності Соломії Крушельницької та навіть її темперамент не вкладалися в рамки тодішнього  традиційного етикету старої мелодрами, тому спеціалісти стверджують, що її творчість була антитрадиційною, новаторською.

 Образ Соломії Крушельницької став уособленням справжньої жіночої вроди у виставі та й у реальному житті, великого таланту і рідкісної природи голосу. Голосу, що вражав, полонив, бентежив… Який,  почувши раз, уже неможливо було забути. Вона стала символом української оперної сцени. 

 Відомий в краї музикознавець і громадська діячка, голова Фонду ім. С. Крушельницької Марта Подкович  після перегляду вистави  сказала, що цей спектакль міг би стати своєрідною візитівкою обласної філармонії, адже в ньому зайняті її кращі творчі сили.

А я згадала слова  композитор М. Колесси , написані в книзі відгуків у музеї Соломії Крушельницької  : «Любов і пошана до великих синів і дочок народу свідчать про його культуру. Я захоплений виявом пієтизму і пошани громадянства Тернопілля для великої нашої співачки Соломії Крушельницької, яка прославила українську культуру і українську пісню у широкому світі».

 Людмила Островська, заслужений журналіст України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031