26 вересня 2021 року
17:58:00

Культура

На Тернопільщині митців об`єднав “Яблуневий Спас” (фото)

19.08.2016 16:47

Медовий Спас у Яблуневі Гусятинського району  наповнився ароматом  червонобоких, зелених, жовтогарячих,з рожевими орнаментами на боках, яблук. Їх знесли селяни до Будинку культури, щоб привітати учасників Другого Міжнародного мистецького  фестивалю”Яблуневий Спас”. 

 

Від ранку і до пізньої ночі тут на відкритій сцені в центрі села панувала українська пісня і українське слово.  Організатори свята Іван Кушнір та Іван Бандурка  зуміли приділити увагу кожному гостеві. 

Відчував себе іменинником і сільський голова, наймолодший голова району Андрій Фик.  Cело упорядкували, відремонтували дорогу, відновили Яблунівський водограй, привели в порядок двір біля сільського будинку культури, причепурили і сам клуб – дві досить пристойні гримерки, відремонтували сцену і неозброєним оком було видно, що обрамляли сцену новісінькі порт`єри. Клуб був готовий на той випадок, що почнеться дощ, як заповідав інтернетський синоптик. Але, забігаючи наперед, скажу, що які хмари не скупчувалися над нами, їх розганяли аплодисменти учасникам фестивалю.  Яблунівчани і гості  не стомлювалися, змінюючи один одного в імпровізованому залі на свіжовиготовлених лавках, дякувати співакам і поетам за прекрасну можливість почути пісню.

Родзинкою цьогорічного “Яблуневого Спасу” було народження ще одного фестивалю

  • “Організовуючи цей захід , ми не ставили собі за мету розважати публіку, – говорить  натхненник і організатор мистецького дійства  поет-пісняр Іван Кушнір. – Ми хочемо показати,  яка багата талантами  наша  земля,  наш край. Для участі треба було зареєструватися у одній із соціальних мереж інтернету. І коли ми побачили, яка велика кількість бажаючих  до нас приїхати, ми виокремили за віковим цензом ще один фестиваль. Тому  на цьому святі ми вітаємо народження дитячого “Яблуневого спасу”. Хай юні артисти пробують своє крило, може для когось участь от в такому Міжнародному фестивалі при сільській аудиторії стане поштовхом до великої сцени”. 

Письменник, країзнавець і журналіст, один з організаторів форуму артистів Іван Бандурка, відкриваючи фестиваль, поділився  своєю мрією: “В Україні є понад сто населених пунктів, у назві яких є корінь слова  “яблуко”. Хотілося б, щоб талановиті люди цих сіл і селищ долучилися до нашого свята. Бо ми прославляємо не лише те місце, де народилися, а всю Україну з її тисячолітнім культурним надбанням.”

А поки що вітаємо  першу ластівку -виступи юних артистів , які  одержали тут перші  відзнаки  за участь у святі. Може в когось із них уже є і  престижніші , і цінніші, але ці, в селі, особливі. З них почалася історія дитячого фестивалю “Яблуневий Спас”. Юні артисти своїми піснями склали гідний славень Україні, рідній неньці і Богові, за ласки, які він посилає за їхні молитви і просьби.

“До Тебе молюся, мій Боже”- так називалася пісня на слова і музику Івана Кушніра, яку виконувала Оля Бойчук з Теребовлянського району.  Проникливі слова молитви і подяки  дитини за Україну, за рідну неньку, за рідну землю, за сонечко, що в небі так сяє , за все, що є на білому світі. 

Про те, що Україна в нас одна , як ненька, був вірш Богдана Гапія із Житомирської області. Ілонка Демко з Івано-Франківська у своїй композиції  висловлювала радість від того, що вона народилась в Україні,у співучому Прикарпатті і цим дуже гордиться. У пісні прозвучала впевненість , що в нас все буде добре, бо ми щиро за це молимося.

Про сонячну землю, в якій народилася, співала яблунівчанка  Юля Сигіль. Віталіна Гоцуляк із Бучача (художній керівник Л.Горлицька) присвятила свою пісню мамі, яка плекає мрію, дає крила і голос у неї, як голос весни, надії і любові. Дуже гарно звучали в дитячому виконанні українські народні пісні. 

Катруся Карп`як  вихованка  народного театру пісні “Співаночка” під керівництвом відмінника освіти Людмили Стельмащук Тернопільського центру творчості дітей і юнацтва,  гармонійно виконала народну пісню “Потанцюю я”.


 А що? “Я дівчина та й чорнобрива , І лицем хороша й вродлива” – як співається в пісні , то як вдома  сидіти, коли троїсті музики грають? “А дівчата з парубками, лицяються, мамо, мамо, потанцюю я!”. Ноги самі просяться в танок, що Катруся і робила на сцені, виконуючи елементи народних танців. Слід відзначити сукню юної учасниці – оригінального стрічкового вишиття і розкішний український вінок.

Лука Суслов із Коломиї  з троїстими музиками виконував народні композиції і народні гуморески, зокрема, про традиції українського весілля.

Гарну програму запропонували юні артисти відомого в Гусятинському районі колективу “Дивограй” із  Коцюбинців ( художній керівник Володимир Добровольський). Діти мають і артистичні дані, і сильні голоси, вражає відкритий спів народних пісень, подбали батьки і про костюми – вишивані, стилізовані, багаті. 

Сюди зібралося, дійсно, все село…

Треба сказати, що розпитувати  присутніх про те, чи подобається,  як відзначають у селі  Маковія, Медовий спас – не було потреби. Я бачила скільки веселих, доброзичливих, позитивних людей прийшло сім`ями, у вишитому одязі, як вони аплодували, підтримували артистів. Сюди зібралося, дійсно, все село, а організатори свята забезпечили , щоб відпочинок був незабутнім. Навколо будинку культури розмістилися дитячі атракціони, батути, машинки, розмальовки, ятки з морозивом, напоями, цукерками та іншою атрибутикою, яка доповнює будь-яке свято. А ще для всіх – була кава, бо без кави – яка  забава!

Було два намети, біля яких  частувалися яблунівчани та гості смачнючою із величезного казана  юшкою, якої випили майже 200 літрів. Не скажу скільки мішків картоплі пересмажили у двох  величезних пательнях, бо весь день жаровні працювали. Бачила і шашлики, ковбаски на грилю, кури смажені, помідори , огірки… Все було для того, щоб люди прийшли, поспілкувалися, посиділи компаніями, подивилися на те, як село розцвіло вишиванками. Намет з юшкою спонсорував сам Іван Кушнір, а побратими, небайдужі  до життя громади люди директор ПАП “Нічлава” Степан Коціра, підприємці з Копичинець Василь Липка  та Павло Богоніс долучилися  до організації другої кухні. Організатори  дякують усім, хто посприяв, щоб свято вдалося. Бо без помічників і на кухні , і на сцені, і в організації побуту приїжджих артистів просто не обійтися. Особливу подяку висловлюють  готельно-розважальному комплексу “Орися”, що в Оришківцях, за прийом Київських і  Закарпатських артистів.

Особливий наплив людей був у надвечір`ї, коли прозвучали позивні Другого Міжнародного мистецького фестивалю “Яблуневий Спас”

Відкрила його пісня – візитівка фестивалю з однойменною назвою, яку написав Іван Кушнір, у виконанні Івана Мацика і Олександра Климіва. А потім розпочався величезний, урочистий, бентежно-щемливий фестиваль, адже в Україні  непроста ситуація, у кожного в серці  тривога, біль, надія. Хвилиною мовчання і молитвою вшанували пам”ять тих, хто поклав голову  за незалежність України. Під виплакану  нашим народом мелодію “Пливе кача” у виконанні самодіяльного брас-квінтету “Брати” Яблунівського будинку культури (художній керівник Андрій Гарасюк), делеговані від фестивалю поклали квіти до Великої дошки шани і пам`яті Небесній сотні, яка тепер уособлює всі післямайданні  жертви російсько-української війни. 

Події, що відбуваються на сході України, тривога про долю заробітчан, вплинули і на підбір репертуару учасників фестивалю. Пісні і вірші   не просто торкалися серця, а перевертали душу, накочували сльозу, змушували серце битися частіше. Олена Єфімчук, яка все свідоме життя жила у Феодосії, тепер освоює  Київ. Вона щиро тішилася, що бачить таке чудове село, чує українську гарну мову і шкодує, що в неї, на її батьківщині, цього не було. Вона низько вклонялася людям за те, що бережуть традиції, популяризують українську пісню, за вишиванки. Її музична композиція  була про єдину Україну, яку вже відстояли кров`ю у віках. 

Заслужена артистка України Світлана Мирвода частий учасник концертів у  зоні бойових дій. Її пісні про синів, яких не змогли вберегти. У них вона просить, щоб солдати поверталися додому живими, щоб матері народжували дітей  лише для любові і радості. Народний артист України, заслужений діяч культури Республіки Польща, тепер киянин, який тридцять років пропрацював у Харківській філармонії, Олег Дзюба був вражений теплим прийомом  глядачів: “Як легко у вашому краї відчувати фібрами душі українськість, вона щира, непідробна, красива”. Гучними оплесками вітали присутні пісні про Україну, про літечко в Яблуневі,про знамениту червону руту  у виконанні Олега Дзюби. 

Павло Бубряк із Чехії , очолюючи там  Асоціацію українців, розповів про  талановитих українських дітей,  про різні проблеми, які спіткають земляків за кордоном, адже там їх дуже багато.  


Його пісні про рідне село, сині Карпати, водограї та родючі поля були славнем Україні, за якою так багато людей сумують на чужині.

Поет Олег Вістовський із Заліщиків читав вірші про згорьованих лелек і про те, як вони оплакують любов у закордонні.  Яскраво виступив Іван Угляр, який спеціально приїхав на фестиваль із Німеччини, де проживає уже шість років. Відчувалося, що сумує молодий чоловік за батьками, за батьківщиною. І пісні його про родину – джерело поколінь, яке живить Україну. 

Звучали і веселі, розважальні пісні, я говорю про головний  лейт-мотив фестивалю , а він духовний, глибокий, патріотичний.


Відрадно, що  на “Яблуневий Спас” завітали,  імениті не лише в Україні, а й за кордоном, артисти Тернопільської філармонії – квартет “Акорд”. Добірка їхніх пісень не тільки історично-прославна, а й обнадійлива, бо, як сказав один із учасників колективу:“якщо народ співає і сміється, то ще здорове в грудях серце б`ється”. І звучали коломийки про файного музику. 

Найколоритнішим жіночим колективом цього солодкого фестивалю був  вокальний ансамбль “Галичани” із Олексинця Борщівського району.

Вирішили сьогодні зробити собі свято, залишили господарку і приїхали в Яблунів,-  говорить художній керівник Галина Бабій.

Жінки співають разом уже 12 років, постійні учасниці фестивалю”Борщівська вишиванка”, організатори мистецьких заходів у селі.

 – Звичайно, хотілося б репетиції проводити у клубі, але він не добудований, – доповнює колегу Франя Дешева. Молодь хоче комфорту.

   – Нам сільський голова виділив  гурткову кімнату, там і збираємося. Костюми дошивали спеціально на цей фестиваль. – говорить пані Галина.

   – Ми любимо українську пісню про маму, про славну історію, “про лани широкополі і Дніпро, і кручі”, – продовжує пані Франя.- Жінкам лягає на душу пісня, то й беремо її до виконання.

   – Ми нічим більше не відзначимо своїх талановитих, голосистих односельчанок, хочемо назвати їх, хай ваші читачі знають, хто при важкій фізичній сільській праці, має співучу душу, має бажання популяризувати пісню в будь-яких умовах, самотужки добираючись на фестивалі. Це – Марія Чекурій,Марія Возьна, Надія Старух, Ярослава Мишкун…

   – Галина Дешева, Марія Гуменюк, Орися Лисак…

   – А баяністом у нас чоловік-Василь Дешевий. Ми співаємо наживо і під живу музику, а не під “мінусовку”.  

Я просто надихнулася від цих самовідданих жінок. Вони на фестиваль зареєструвалися через інтернет, як і належить і приїхали не тільки за святом, а й привезли його з собою.

Найколоритнішим чоловічим колективом  був гурт “Закарпатські русини” з Дубового Тячівського району. Художній керівник  -Володимир Брай виконував і власні пісні на слова тернопільської поетеси Олександри Карої, і з колективом. Закарпатські  артисти не тільки дарували присутнім настрій весільних  гулянь і танців,а й були світлинним локомотивчиком. З ними всім хотілося фотографуватися, бо їхні  кептарики із золотими написами серед яскравої  мережки, кресані з квітами, вишиті кошулі, бочкори із загостреними носами, одягнені поверх вовняних капчурів  були свіжі і неповторні, а ще музики  зачаровували звуком справжньої трембіти. Артистам із Закарпаття особлива подяка не лише за колорит свята і за те, що подолали таку довгу дорогу до Яблунева, а й за озвучення концерту. Апаратуру , освітлення – все вони привезли з собою. От що значить чоловіча дружба між Володимиром Браєм та Іваном Кушнірем!

У фестивалі , який став дітищем Івана Кушніра, були і хвилини творчого звіту самого поета-пісняра. Всім присутнім  дарували його пісні Маріанна Роз із Калуша “Татові”, Ірина Дутка із Борщова “Тернопілля моє”,вірші читали Іван Ориняк з Хоросткова, Михайло Тарабій з Копичинець, Ярослав Дзісяк з Чорткова і сам поет дарував свою поєзію.

Присвяту своєму улюбленому вихованцю читала вчителька Івана Михайловича Галина Грицьків. Поетеса Марія Грицан із Закарпаття кількома зворушливими віршами презентувала свою новеньку збірочку “Щастя любити” і подарувала її організаторам цієї прекрасної зустрічі з мистецтвом. Ія Ходорівська з Калуша написала чудову пісню про фестиваль, в якій поетеса – і композитор, і виконавиця, зізнається, що це дійство стало вже рідним, бо тут наша, українська земля, щирий спів, який, лине у синю даль, заворожуючи кришталево чистими голосами. А яблуневий Спас, пані Ія називає солодким,теплим,святковим, медовим. Так воно і є.

І трішки статистики. Програма Другого Міжнародного мистецького фестивалю “Яблуневий Спас” тривала майже шість годин. Понад тридцять співаків подарували глядачам понад сто пісень, віршів, музичних композицій. У прощальних словах ведучі концертної програми Наталя Сигіль і Андрій Стефанець разом з організаторами Іваном Кушнірем та Іваном Бандуркою запевнили, що не прощаються, а кажуть: “До зустрічі на Третьому Міжнародному  мистецькому фестивалі “Яблуневий Спас”!.

Людмила Островська,

заслужений журналіст України.

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930