30 липня 2021 року
03:40:41

Світ

Тернополяни в Словенії: правда, крізь призму мистецтва (фото)

13.07.2016 07:48

У Словенії  відбувся IV  Міжнародний  фестиваль української культури “Берегиня”, організований за сприяння Посольства України в Словенії, товариства українців “Берегиня” та мерій общин столиці Словенії Любляна та міст  Жалєц і Трояни.

 

У програмі фестивалю звучала  автентична пісня унікального українського субетносу – приємні хвилини насолоди етнічною музикою, унікальними  самобутніми  виробами народно-вжиткового мистецтва  та зустріч з письменниками з України.

“Фестиваль української культури “Берегиня” виконує особливу роль не тільки у Словенії, адже до нас приїжджають представники  українських товариств з Італії, Польщі,Чехії, Хорватії, – зазначила голова товариства українців, натхненник і невтомний організатор цього культурного дійства пані Галина Маловшек. – Ми хочемо  гуртувати українську родину в Європі, виспівати і вимолити образ Матері-Берегині , символ роду і нашого народу. Бо це і є те ядро , яке існувало, існує, і буде існувати доти, доки існує український народ”.  

До когорти учасників фестивалю долучилися відомі тернополяни –  поетеса, авторка понад двадцяти збірок поезії,  громадська діячка , член  Асоціації письменників України, член національної спілки журналістів України, Почесна членкиня товариства українців в Словенії “Берегиня” Олександра Кара та лікар-хірург, доцент, викладач Тернопільського медуніверситету, співак і композитора, заслужений  діяч  естрадного мистецтва України  Юрій Футуйма. Вони гідно представили  Тернопільщину у віночку української культури, який розцвів у Словенії завдяки людям мистецтва, котрі своїм коштом (на жаль, держава наша не може підтримати діаспору) прибули на фестиваль. 

Пісня-славень “Берегиня”на слова Олександри Карої і музику Юрія Футуйми  у виконанні композитора  відкривала фестиваль.  Цей твір  автори  офіційно подарована українській громаді і пісня стала Гімном Словенського товариства українців “Берегиня”.  Леся Горова зачарувала публіку власними піснями, які неодноразово виконувала на передовій у зоні АТО. Володимир Брай, закарпатський підприємець, співак, музикант, композитор, виконав ряд пісень на слова Олександри Карої і багато народних закарпатських співанок. Оксана Заставна, молода артистка, виконувала  улюблені пісні українських авторів. Цікавою була  етнопрограма колективу  з Харківщини “Вербиченька”, милували око яскраві українські народні костюми. Керують  різновіковими артистами-аматорами   мати  і дочка – Ольга і Тетяна Коваль. Діти привезли з собою  виставку власноруч намальованих картин, велику кількість писанок,  розписаних в національних кольорах і на справжній яєчній шкаралупі. Виступи словенців перепліталися з виступами українських артистів. Це було справжнє єднання культур. На завершення гала-концерту Юрій Футуйма виконав пісню у подарунок жінкам українкам і словенкам, на слова тернопільської поетеси Лесі Любарської “Красива”, та Назарія Яремчука  “Родино, родино…”  Багато пісень співали всі разом, залом, стоячи. Саме так віддавали шану українській пісні, берегині роду.

Олександра Кара вважає, що її місія – підтримувати дух українства за кордоном. Там вона презентувала і  продовжує представляти свої збірки, як громадсько-суспільного звучання, так і ліричного. Її виступи  перед широкою аудиторією завжди викликають захоплення: і тематикою, і багатством мови  та глибиною духу. 

– Дуже приємним було те, що словенцям відома достовірна інформація про події в Україні, – зауважує поетеса,- все ж вони прохали мене розказати  про все  більше. Я зміст своїх виступів зводила до того, що Україна жива і буде вічно жити! Що ми сюди приїхали,  щоб показати свою культуру і велику любов до рідної землі, поділитися  своїми традиціями, розповісти про що мріємо, чим живемо. А ще хотілося їх запевнити , що якби раптом, не дай Боже, знищили Україну, то ми всеодно  відродимося із попелу. Не  раз уже нас знищували і голодом морили, вбивали і в тюрми садили, та наш народ незнищенний, бо на нашому боці сам Господь. Ми ніколи не були завойовниками, ми – орачі і сіячі! Ми є  великий і  мирний народ.  Ми народ європейський і маємо право займати своє гідне місце місце поряд з народами світу. Нам дуже приємно, що  у Словенії, українці зберегли мову предків, їх традиції та любов до Батьківщини. Нас надзвичайно гаряче й щиро приймали, безліч разів дякували, обіймали і цілували, бажали добра. Словенські українці та і самі словенці багато чим допомагають і нині нам: вони безкоштовно приймають, лікують та реабілітують наших поранених бійців АТО, збирають для них кошти, шлють адресні допомоги, приймають на оздоровлення дітей-сиріт, батьки яких загинули на війні”. 

– Пані Олександро, ви вчетверте на цьому фестивалі. Практично, географія обмежена,  народною піснею вас не здивуєш…Все ж через усі незгоди, ви там…Що відкрили для себе, чого навчилися, що дивує? 

– Це якась особлива солодка магія спілкування, – зазнається. –  Я не одна така. Хочу сказати  про особливу людину –  Тетяну Пігорєву. Вона  росіянка із  Курська, з нами їздить кожного разу, жінка дуже прихильно ставиться  до України, любить і пропагує все українське,  учасниця Майдану. Пані Тетяна відкрила в Курську магазин з товарами для вишивання, за якими постійно приїздить в Україну. На фестиваль вона привезла багату колекцію українських вишиванок, виготовлених власноруч. Тішуся знайомством із мамою  керівника етнографічного словенського гурту.  Це –  маленька, тендітна жіночка 92 років, надзвичайно енергійна. Вона віртуозно грала на акордеоні і всіляко, ще й з гумором, при цьому розважала гостей. Ще вразили  мене їхні давні народні музичні інструменти  схожі  на нашу козу з  дерев’яною дудочкою  , щось на кшталт шотландських волинок. Нам дозволили заграти на тих інструментах. Також незвично нас пригощали. Гостину подали на величезних дзеркалах. Чого там тільки не було і все це домашнього приготування. Пані Ольга- керівник Словенського  етногурту  розповіла, що спеціально перед нашим приїздом закололи власних двох свиней –  і  з друзями самі разом усе готували. Тут були шинки, ковбаси, різні в’ялені м’ясні та інші страви, сири, домашня випічка, наприклад, хліб із… шкварками, а ще овочі, фрукти,  виноградні вина, різні соки, всього й не перечислити.  А ще пані Оля пояснила чому  їжу  подають на дзеркалах. Це –  найпочесніша гостина, для найкращих  і найдорожчих гостей. А на дзеркалах, щоб і їхні предки з потойбіччя теж потішилися і ніби взяли  участь у святі. Ось такий старовинний обряд частування.

– Наступні гостини у Словенії на V Міжнародному фестивалі української культури?

– На квітень наступного року нас запросили до Словенської громади на Дні українського мистецтва. Треба дожити, треба підготуватися. Ці заходи –  величезний позитивний заряд, який  хочеться  відчувати постійно. В такому спілкуванні  ми єднаємося і стаємо сильнішими. Кожен з нас отримав подяки від словенської діаспори українців, в них це зветься “захвала”, а також дипломи, іменні подарунки. Я особисто привезла три таких “захвали” та диплом за участь у цьому фестивалі української культури в Словенії, за вагомий вклад у популяризацію української пісні та культури, за літературний внесок – популяризацію нашої літератури за кордоном, окремо за Гімн “Берегиня”, тобто за авторську пісню, де зокрема є написано: “Хай Ваше слово завжди буде таке щире, як сильна наша любов до України!”.

Людмила Островська.

 

 

 

Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031