Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

Як відома тернополянка в Карпатах ведмедя зустріла і що з того вийшло

on .

Працівники Тернопільського обласного гідрометеоцентру  з нагоди свят - Дня Незалежності  України і  Дня народження  Тернополя зробили сходження  на вершини  Чорногірського хребта Карпат. 

 

За три дні подорожі Карпатами, я переконалася, як важливо йти з провідником, який знає на маршруті кожен камінчик, кожне джерельце, чубок підвищення, рослинку... Таким у нас провідником була , як на мене , народний і міжнародний (Європейські кряжі освоїла) майстер спорту з гірського туризму, Ореста Дешева. Із своїми колегами Наталією Гуменюк, Марією Марущак, Оксаною Озимків і Тарасом-Юрієм Насаликом  вони вже були у вилазках на природу, але на пізнавальні стежки Чорногірського маршруту - Ореста Василівна привела вперше . Чорногора  - це найвищий хребет Українських Карпат, який займає тут   панівне становище. Його ще називають кульмінаційним пасмом Українських Карпат. Початок хребта  на Закарпатті з вершини Петрос . Довжина сягає сорока  кілометрів, тому подорож цими гордими  вершинами  у нас тривала б місяці. Це заядлі туристи оббігають всі вершини за два дні. Нам такий поспіх був ні до чого. Ми націлилися на три вершини : Говерлу, Брескул і Пожижевську. А що все відразу? Щоб не було про що мріяти?

Наша провідниця   тут була безліч разів, і знала, що показати "чайникам"-туристам, щоб набралися позитиву і  надихнулися побаченим на роки. Туристична група обрала  Чорногору не лише за її чарівність і за те,  що тут неперевершені мальовничі краєвиди незайманої гірської природи, що тут хвилястою лінією поєднані одинадцять вершин, шість з яких двотисячники і тут найвища гора України -Говерла.  Метеорологи вирішили поєднати приємне з корисним.  Забігаючи наперед, скажу, що все не просто вдалося, а весело, натхненно, легко аж до фейєричності, вивершилося. Тут у гряді  , на  горі Пожижевська, розташована  сніголавинна спостережна метеостанція з однойменною назвою . А провідати колег-іванофранківців у празники - свята справа.

Підкорення найвищої гори України

Про те,  що на території України  за межами Карпатських гір ведмеді не живуть, ми знали. Отож, вони тільки тут випасаються на малині-чорниці і на полонинах нагулюють жир, щоб спокійно заснути взимку. Тому легенди про ведмедів, навіть у вишиванках, в цьому регіоні живучі. Особливо надихала до усамітнення на плаях  бувальщина про  мандрівника, який ведмедеві назвався туристом,  що господар гір впевнено уточнив, що це він турист, а подорожуючий - сніданок туриста. 

За даними співробітників Карпатського Біосферного заповідника тут нараховується близько двохсот тварин ведмедячої родини. Нам пощастило побачити одного з них. Відразу на пропускному пункті, де ми платили свої 20 гривень  Говерлянському природоохоронному науково-дослідному відділенню , господар лісу задихав нам у спину. Я оглянулася і встигла його сфотографувати. А він з переляку від спалаху закляк на місці. 


На Говерлі за своє життя я була разів п'ять. Вперше в студентські роки із Закарпаття, решту - від турбази "Заросляк". На місці теперішньої турбази "Заросляк" з 1880 року існував притулок Польського Товариства татранського ім.Генріка Гоффбауера - пропагандиста туризму, керівника Чорногорського відділку Товариства в Коломиї до двадцятих років ХХ ст. Турбаза "Заросляк" розташована на висоті близько 1250метрів. 

Кожен раз, вирушаючи звідси на вершину, обіцяла собі, що вже востаннє, лиш би дійти. Якби не знала, яка радість розриває душу там, на горі, від того, що ти переміг себе і тією стрімкою стежкою таки доніс своє тіло до вершини, яка єднає всю Україну, то не ступив би ні кроку уже з Говерляни. А, може, там внизу, біля шашликів і канапок з медовухою і перваком  так би і прочекав повернення групи. Але ми сюди не поверталися, нас чекав після запланованих вершин, нічліг  у колег на висоті 1450 метрів. Та і  пані Ореста в нас  така, що встояти на місці з нею не можна, а все треба робити, як вона любить казати," по-бистрячку". Не  думайте, що лише швидко ходити і встигати переварювати інформацію про рослинність та всяку живність, піднімати голову, коли піт очі заливає, і бігти до знимки, бо місце неповторне,  не пропустити як цвіте червона рута, бо цвіте вона не червоним, а рожевим-транспорантним, а так же швидко, як вона, із сокирки варити борщ, банош і накривати скатертину-самобранку. 

Іще  в нашій групі був один "локомотивчик " - чоловік такої потужної енергетики, від якого ми всі заряджалися позитивом. Він не  просто знав про ці гори все,він з ними зрісся і ніби дихав одними грудьми, він відчував їх радість, коли багаточисельні колони туристів віталися з ними і з нами гарним"Слава Україні", він відчував біль, коли на маршруті, бачив гори наслідків людської життєдіяльності. Він з місцевими волонтерами ці гори робив кращими, упорядковував стежки, думаю, чи не його ініціатива була  на два метри підкласти каміння на гору Менчул, щоб вона стала сьомим двотисячником Чорногори. Це Михайло Бойко, який тут виріс, який з горами на " ти", але з великою повагою  до їхньої вічної мудрості, бо ж вони йому повідають своєю мовою  не тільки загадкові легенди, а й про  місцини , де величезна кількість  грибів на метрі квадратному,про те, де більший  діаметр чорниць, кличуть у скалопади, де цвітуть едельвейси. Та що казатиму - з нами був народний  професор карпатознавства та ще й з  неймовірним   почуттям гумору. А ще -неперевершений  фотограф-художник. Усі світлини його руки - сонячні, теплі, а ми всі гарнюні... Отак нам пощастило, бо крім солодкої втоми, жагучої радості від споглядання пейзажів і відчуття перемоги над собою, ми побували в потужному пізнавальному  вихорі. А оскільки світ відкривати і вчитися ніколи не пізно, то запрошую і вас пройти туристичними стежками  із нашими провідниками :пані Орестою і паном Михайлом.

Навіть першокласник знає, що найвища гора в Україні — то Говерла, що має 2 061 метр. Вперше на вершину проклали туристичний маршрут у 1880 році. І відтоді  це місце стало меккою для туристів:підготовлених і таких, що в очі не бачили навіть наплічника. Гора  вабить і підкоряється.  З Говерли ми і почали свій похід Чорногірським хребтом Україна. Існує чотири основних маршрути сходження на Говерлу, їх довжина становить від 10 до 16 кілометрів. 

Із "Заросляка" можна йти двояко. З провідником, який бере за похід 600 гривень, ідеш лівим берегом річки Прут, виходиш з лісу на Говерляну з таким протяжним , розвезеним хребтом, що мрія про вершину активно бореться з бажанням вернутися, аж поки не пустиш попереду розум, який чітко визначить, що пройшовши три години, можеш ще протриматися годину, бо ті муки варті побаченого з висоти. Так я долала гірські відстані  раніше.  А наші досвідчені провідники з цього маршруту зробили легку, захоплюючу казку, в яку я і зараз , пишучи ці рядки, не можу повірити. Чи справді все було так легко? "А таки -да", - як кажуть одесити. Ми перейшли місточок і пішли правим берегом, і йшли не прямою стежкою,  що веде на гору,а йшли на хребет в районі  гір Пожижевської і Брескула. І, власне, хребтом піднімалися до вершини. Це було зручно і мальовничо. Але ми не тільки піднімалися, ми досліджували русло річки Прут. 

Йдучи вгору, ми не втрачали з ока цівочку срібного водограю, який  засвічував веселки, розбиваючись об каміння. А через два з половиною кілометри походу вгору перед нами відкрився потужний Прутський водоспад Його називають ще Говерлянським, бо спадає тут річкова вода до низини з підніжжя найвищої гори України. Загальна довжина падіння води – 80 метрів. Водоспад – каскадний складається із шести водограїв. Висота найдовшого каскаду – понад 12 метрів. Ось під той, потужний, ми і спускаємося, збавляючи висоту. Бо той верхній - вибив собі ванночку, мабуть,і вода там гріється, а нам потрібен екстрим. Вода цвяшками, які мають як максимум чотири градуси тепла, впивається  в голову , шию,розламує стрімкістю рамена! Довго під нею не побудеш. А бадьорить! З кожним підходом верещимо, сміємося і заряджаємося енергією води, енергетикою цього місця. А воно  особливе , як намолене, відчуваєш водночас  густоту повітря і неймовірну легкість. Втому, як рукою зняло. Якщо сказати, що вода тут цілюща, то це нічого не сказати. 

Напившись із цієї водойми - стаєш ситим, сміливим, всесильним  і тобі вже не страшно дивитися на  ті чубки гір, які треба пройти до Чорногори. Тут  ландшафт не заколише одноманітністю: під ногами від кам"яної осипки до валунів ,що ледь повиходили із землі, збадьорює ходу і   живе каміння, зрушене водами. Після звичних міських пейзажів  тут зелень просто рве очі:  осоковий килим під ногами, червона рута (рододендрон карпатський - азалія)супроводжує яскравим дрібноцвітом, обіймають низькорослі сосни, чагарники ялівцю, погляд вгору кличуть смереки та модрини. А от та вершинка, яку треба взяти, явно вулканічного походження, через камінні ярки, в яких ніби ще залежалося попелище магми, стрімко піднімаємося до підніжжя потрібної вершини. Дивно на віддалі спостерігати людські вервечки вгору-вниз.  Крута вершина Говерли нагадує мурашник, з безкінечним мурашиним "движняком" топтанимиперетоптаними стежками. Нашим маршрутом дуже мало людей, всі йдуть за гроші довшим, бо ж треба провіднику відпрацювати свою копійку, принаймні, вкупі групу тримати. Інша справа -  ми. Наша золота провідниця(хоч і прізвище в неї -Дешева) сказала, що ми маємо іти так, щоб нам було комфортно, а ще , щоб ноги не стомлювалися, треба ставати на повну ступню і тоді вони почергово дякують нам за відпочинок. Як подарунок за наш похід, ми на схилі найвищої гори України бачимо два джерельця, майже поруч, тихенькі, гладенькі.  В одному з них ледь можна у пляшечку набрати води, щоб не каламутити. Аж не віриться, що тут, з цих кришталево-холодних калюжок, бере початок така бурхлива, енергійна, велика і велична   річка Прут. Тут зливається енергія двох потужних стихій- води і сейсмічної сили, яка дала шанс вижити ждерельцю, або , власне, і народила його , утворивши між скалами тріщинку. Хоча легенда, яку повідають Карпати, набагато зворушливіша,  бо йдеться про кохання Прута -хлопчини і Царівни гір. "А батько,цар Карпат жорстокий, закляв дочку в Гору високу. Кохану Прут свою шукав, із сліз його струмочок став. ...Донині в єдності живуть: Гора Говерла й річка Прут!"  Тут подейкують,що назва, а, властиво - звучання "Говерла" (так, як її вимовляємо сьогодні) ввійшла через помилку на австрійській військовій карті, місцева автентична назва, зараз цілковито забута - Говирла.     Говерла- у  перекладі з угорської  означає «сніжна гора». Та й  погода тут часто змінюється: сніг на Говерлі серед літа, кажуть,  — не дивина. Обговорюючи таку інформацію, знимкуючись на крутосхилі, піднімаємося  луково-камінною стежиною з кам"яними осипами. У мене таке враження, що хтось тут розклав сходинки, якими добре "серпантинити". Можливо тому, що водограй додав сили, змивши втому, а може від гарного товариства нашої групи, неспішного милування неосяжним простором, підйом здається легким і життєстверджуючим. Я ловлю себе на думці, що скучила за цією Царівною гір, не можу пояснити, чому розлука з нею була такою довгою, душу переповнює вдячність до тепер уже і моїх друзів,  які  зі мною у поході  розділили хліб і сіль , і все порівну. 

І ось ми на вершині - плоскому майданчику, де візуально  зв'язана  вся Україна і ти відчуваєш це духовно. Ця Говерла України стала тепер нашою Голгофою. І в час біди і в годину радості - тут наш вічний майдан.  Уже традиційно туристи  залишають Національний прапор. Багато жовто-блакитних стрічок із найсокровеннішими бажаннями для України, для себе. Головні з них -миру, перемоги над ворогом, щастя всім людям, достатку, гідного життя і гідних керівників. А ось і монумент, який у цьому році відзначив двадцятиріччя . Це - мармурова плита, в яку вмонтовані капсули з землею з усіх областей України. Встановлювали його з нагоди п"ятої річниці незалежності України. Тут також знаходиться великий металевий хрест, скульптурний монумент з українським тризубом(що зазнав вандалізму  майже десять років тому)  і бетонний стовп. Я думаю, що тут завжди так багато людей, а ще й погода була гарна. Народ в ейфорії бігав табунами з фотоапаратами, стрічками, прапорами,поїдалося і випивалося  вино-шоколад-печиво. Хтось примудрився чай продавати, хтось медалі за підкорення вершини. Ми урочисто одержали свої відзнаки з рук провідниці. Солодко звучали  слова пані Орести  про те, що вона вірить в нас і що ми найкращі! Бо такі ми всі і були в тому поході. А ще нас і оточували найкращі, хто вибрався на свято в це місце. Тут, насправді, була вся Україна:дуже багато киян, які зі всієї сили намагалися говорити українською,житомирян, вінничан, іванофранківців, львів"ян, черкащан. Волиняни, рівненці  співали  гімн "Волинь моя". А коли ми заспівали Гімн України, нас підтримали всі. Ще раз на прощання  милуємося картиною Карпат, яка відкривається з найвищої точки. Унікальність цієї місцини в тому, що вона дає можливість  закохатися у навколишній ландшафт у радіусі 360º. З вершини Говерли добре видно увесь Чорногірський хребет. Комбінація зелених і синіх відтінків віддалених карпатських хребтів, легенький туман вдалині,що показує, як гори дихають,шпилі смерек, як сірникові палички, і  величезне, безкрає голубе небо, ти ніби в ньому стоїш і розумієш, що десь внизу- Україна, а ти частинку  її приніс сюди , на  два кілометри  приблизивши  до Сонця, до Бога... Наш синоптик Оксана Озимків  прозаїчно сказала, що тут  високий тиск і  сухі фронти, тому небо бездонно-голубе...  Ці наші враження  і роблять подорож сюди незабутньою. Тому і йдуть сюди люди  і вдесяте, і в двадцяте, і сороковий чи п'ятдесятий раз. Ідуть на час, на швидкість, на спір. Так сімдесятирічний місцевий  гірськотурист хвалився 15 чи 17-ма хвилинами. Він там не співав пісень, бо зустріли ми його біля підніжжя, коли йшов на вершину,  затримався, милуючись нашими вишиванками, а поки ми до табору дійшли, то він уже нас перегнав.

Мене з вершини не залишала думка, чи не  шкодить така навала людей  самій горі дихати? Пан Михайло підтримав мене, насправді, через популярність ,гора  має високий рівень засміченості привершинної ділянки, волонтерам є тут  що робити . А також, практично,   знищений рослинний покрив на вершині. Я згадала Дуб Максима Залізняка на хуторі Буда в Холодному яру. Він почав всихати, бо маса людей передавлювала йому коріння і лише тепер обгородили його, повиймали із серця цементові сваї, які за нинішніми технологіями сприяли його старінню.Так і  Говерла  потерпає від масових сходжень, після яких - гектари витоптаних високогірних луків. З"ясовується, що за розрахунками фахівців, екологічне навантаження на Говерлу не має перевищувати 200 осіб на добу. Правда , не знайшла, хто це розрахував, як не допиталася, хто ж веде облік тих, хто хоче підкорити найвищу точку Карпат.

З вдячністю всім за товариство заслужений журналіст України Людмила Островська.

Далі буде.

 

Comments  

 
#2 Я 2016-09-19 16:44
В Яремчі туристка питає бабцю:
А де тут Прут?
Ой, дитино..де злапають там і прут..
От і назва ріки...
 
 
#1 Степан 2016-09-17 08:53
Дуже розлога і захоплююча розповідь... А ще дуже пізнавальна... Заздрю пані Людмилі...по-до брому...
 

Додати коментар

Новые игры Alawar.