КіноТернопіль

На Тернопільщині зросла народжуваність

on .

"За 2014 рік на Тернопільщині народилося 11717 дітей, що на 90 менше, ніж торік. В розрахунку на 1 тис. населення народжуваність становить 10,9 (у 2013 році -11,0). Зменшення народжуваності у 2014 році в порівнянні з минулим роком спостерігається у 7 районах області.

Загальна смертність у 2014-му збільшилась в абсолютних цифрах на 498 осіб, за рік померло 15180 осіб (2013 рік -14682), відтак показники загальної смертності становить 14,9 проти 13,7 у 2013 році.

Природний приріст населення від’ємний і становить -3,24 проти -2,7 у 2013 році. Таким чином, в області продовжується процес депопуляції. Позитивний приріст залишається тільки в місті Тернополі і становить +3,5 і Бучацькому районі +0,2".

Володимир Курило,

начальник департаменту охорони здоров'я ТОДА.

 

Станом на 26 лютого на Тернопільщині перевірено 263 захисні споруди

on .

 

“Згідно з результатами перевірки, з 263 захисних споруд до укриття населення готовими є 4, обмежено готові - 165, не готові – 94. Порівняно з минулим роком зменшилася кількість неготових захисних споруд зі 105 до 94. Адже балансоутримувачі 11 захисних споруд спромоглися покращити їх стан готовності. Згідно з графіком, перевірки захисних споруд будуть завершені у березні”.

Ігор Греса,

начальник відділу організації заходів цивільного захисту Управління ДСНС України в області.

Не хоче вірити, що Царьов “скотина”

on .

 

“Мені не хочеться вірити, що він така ж скотина, як всі решта, хто зрадив Україну. Я з ним вчилася п’ять років і ніколи не могла б подумати про нього таке. Не знаю, як життя повернулося, і ким він став, та, вочевидь, вчинки говорять про людину найкрасномовніше…

Знаєте, у мене є далекі родичі на Луганщині, тож можу сказати, що у людини, яка живе на сході, відповідні мізки. Царьов приїхав до нас з Дніпропетровська, потім була Росія. І знову Дніпропетровськ. У нього не залишилося нашого західного нічого. Він тут був “транзитом”.

Якось у програмі “Свобода слова” йому дорікнули: “Ви не були на Заході України, не знаєте, що це таке”. “Я был на Западе, я там учился”, — відповів тоді Царьов. Так, на Западє” він був, просто не приїжджав сюди після того, як розвалився Союз, і не знає, як і чим тут люди живуть”.

Оксана,

однокласниця Олега Царьова.

Джерело: PressЦентр.



факт

on .

 

На черговій сесії Тернопільської міської ради депутати прийняли рішення про присвоєння комунальній установі – тернопільській музичній школі №2 імені Михайла Вербицького. Тепер же повна назва цієї школи буде звучати як комунальна установа початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького».

ТМР

Церква про подолання паніки та ненависті

on .

Травми в людей бувають різні: хтось травмований інформацією, хтось дезорієнтований складною економічною ситуацією і не знає, як пережити складні часи, хтось переживає біль втрати близької людини або просто трагедію всього народу – заміщена провина («я сиджу в теплій хаті, а хтось вмирає на передовій, я винен у його смерті»). Травма породжує в серці людини паніку і може призвести до агресивності чи навіть ненависті. Мусимо і в цьому випадку сягати до «духовної аптечки», щоб отримати необхідну допомогу і для себе, і для наших ближніх. Тож слід пам’ятати:

- Війна, в яку втягнута Україна, має вестися задля життя, а не задля смерті: ми беремо в ній участь не з ненависті до ворогів, а захищаємо життя, рідну землю від позбавленого моральних принципів агресора;

- Події, які переносимо, – це випробування для нас усіх. Вони є тимчасовими, незважаючи на брутальність і рівень насилля. Війна закінчиться, і ми зможемо з Божою допомогою відновити нашу державу і залікувати рани на тілі нашого народу.

- У жодному разі не можна втрачати з поля зору майбутню перспективу, – перспективу миру і відбудови нашої Батьківщини. Що більше, уже тепер – кожен на своєму місці – маємо будувати нашу державу, про яку мріємо, яку прагнемо передати в спадок нашим дітям і внукам. Перемогу ми здобуваємо всі разом, одні великими, інші маленькими кроками: хтось ризикує життям, а хтось займає принципову позицію щодо хабарництва чи просто мирним співжиттям із сусідами, підтримкою постраждалих тощо. Війна йде всюди: можна сидіти і боятися, а можна і треба продовжувати жити й працювати для спільної перемоги.

- Щирий жаль за жертвами (військовими і мирними) не має перекреслювати оптимізму і автентичної радості життя. Військові помирають, щоб народ міг жити, а тому належить, пам’ятаючи про їхню жертву задля порятунку багатьох, цінувати кожне життя і не марнувати жодної його хвилини.

- Перед лицем агресії та ненависті, котрі сіють смерть і спустошення на нашій землі, ми не повинні допускати, щоб до нашого серця закралися такі негативні почуття, як ненависть і бажання помсти, навіть щодо ворогів. Ще гірше відчути упередження і нетерпимість до тих наших братів та сестер зі Сходу, котрі втратили свої помешкання, були змушені покинути рідну сторону і тепер перебувають серед нас як вимушено переселені особи. Виявами солідарності, гостинності та любові мусимо дати їм зрозуміти, що вони є бажаними мешканцями в нашому спільному домі, ім’я якому «Україна». Свого часу наші вірні, будучи засудженими за свої переконання до тюрем Радянського Союзу, після відбуття строку покарання не мали змоги повернутися до Галичини, а тому знаходили в інших регіонах України другу малу батьківщину. Новітній досвід нашої еміграції до країн Західної Європи також показує, наскільки важливою є відкритість і гостинність місцевої християнської спільноти до новоприбулих. Тепер настала черга нам, що живемо на мирних територіях, виявити солідарність стосовно тих, кого воєнні дії чужоземного агресора змусили покинути домівку. У таких ситуаціях, як нинішня, позиція упередженості, нетерпимості, агресії відносно внутрішньо переселених осіб, була б не виявом справжнього патріотизму, а навпаки, - означала б співпрацю з ворогом, котрий хоче розділити наш народ, щоб його остаточного знищити. Святе Письмо попереджає: «Через те що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне» (Мт. 24, 12). Не дозвольмо, щоб жорстока дійсність війни вбила в нас почуття любові й доброти, передусім щодо наших співгромадян, які є нашими єдинокровними братами і сестрами, а не просто безіменними «переселенцями». Закликаємо наших пастирів та вірних у цей трагічний час проявити всю свою християнську зрілість і бачити в людях, котрі покинули свої домівки, стражденного й вигнаного Христа. Пропонуючи їм людський і духовний супровід, даймо пізнати цим нашим братам і сестрам нову ментальність, нову Україну, в якій усі прагнемо жити. Використаймо ці важкі обставини, щоб втілити в життя чудовий клич, під яким ми впродовж останніх років виборювали і утверджували нашу соборну країну: «Схід і Захід разом!» Не зважаймо на те, що часом ще роз’єднує нас, а шукаймо й утверджуймо все те, що нас єднає, зближує, ріднить! Бо всі ми не лише діти однієї землі, а й – і передусім – діти одного Бога, до котрого звертаємося словами Господньої молитви «Отче наш».

† СВЯТОСЛАВ

Від імені Синоду єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства

 

 

Інформаційний ресурс УГКЦ

 

Новые игры Alawar.