Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

Що для незаміжніх тернополянок нині буде великим соромом?

on .

Так тихенько ми з братом прокрадались хатою тільки раз у рік. Прокинувшись зі сходом сонця, умившись та набравши у шклянки зимної води, нишком прямували до мирно посапуючих рідних, аби ...облити їх. Зненацька. Щоб були нам здорові, веселі й моцні ціліський рік.

І ось краплі холодної води падають на обличчя... Діють краще будь-якого будильника... Сміємось.... Знаємо — за цей бешкет нам не перепаде... Бо поливаний понеділок... Бо так традциія... А потім всі долини на Цицорах, що на Козівщині, лементували, веселились, обливали одне одного з голови до п`ят водою... Cвяткували...

... Минули роки. Цицори вже більше нагадують мовчазний хутір... Традиції перебрались... у квартири. І нині, щойно прокинулось сонце, тихенько пробираюсь до рідних зі шклянкою води ... 

Обливаний або волочильний понеділок - народно-православне свято, що символізує духовне весняне очищення. Він відкриває Світлий (або Великодній) тиждень, де кожен день ще зі слов’янських часів мав свою назву: понеділок – поливаний, вівторок – купалища, середа – хороводниця, Навський четвер, п’ятниця – прощена, субота – хороводниці, неділя – поминальна.

Наші предки завжди наділяли воду цілющими властивостями. Ще в язичницькі часи весняні купання й обливання вважалися своєрідними ритуалами. Слов'яни вірили, що через воду людина очищається не тільки зовнішньо, а й внутрішньо. Із часом язичницька традиція трансформувалася у християнську. Однак символізм свята – очищення, радість весни та пробудження природи – залишився незмінним.

Якщо повернутися до язичницьких часів, весняне купання та обливання мали магічне значення. Предки вірили, що так вони викличуть дощі та матимуть гарний врожай, очистяться та вилікуються від різних нездужань. Обливали водою і худобу, і птицю, бджіл з вуликами, пастухів та коней перед початком польових робіт. 

Цього дня занурювалися у водойми, обливали домашніх тварин та цінні речі. Вони вірили, що такі ритуали принесуть багатство та удачу. Облити водою жінку означало «очистити її», а незаміжню дівчину – «наділити ще більшою красою та здоров’ям».

Аби викликати дощ – поливали водою могили самогубців та утоплеників (за повір’ям, саме вони панують над дощами).

Цілком прийнятним було обливати всіх без винятку перехожих. У деяких регіонах обливання тривало три дні: першого дня парубки обливають дівчат, другого – навпаки, третього – разом.

Обливали водою і худобу, і птицю, бджіл з вуликами, пастухів та коней перед початком польових робіт.

Хворих на епілепсію, жовтяницю чи лихоманку зненацька обливали водою, якою заздалегідь обмивали ікони чи срібні предмети. Якщо підозрювали, що на людину наслали пристріт (чи зурочили), то перед тим як її облити, воду пропускали через клямку. Вірили також, якщо раптово вилити воду на відьму, то вона не зможе шкодити.

На Поліссі колись вважали, якщо облити господиньку в цей день, її корова даватиме більше молока. 

У козацькі часи, другий день Великодня був Днем Богородиці. Саме вона є берегинею роду і міцного шлюбу. Тому більшість традицій цього дня були пов’язані із залицяннями. З давніх-давен юнаки з відрами повними води ще вдосвіта ходили по хатах, де жили дівчата на виданні, та обливали їх. А ті натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Адже вважалося, що облита дівчина швидше вийде заміж за коханого хлопця.

Зустрічалися звичаї, коли дівчина мала встигнути подарувати юнаку писанку, щоби той її не обливав, або ж дівчата ховали писанки за пазухою, а юнаки намагалися їх відібрати (але це вже більше схоже на залицяння, чи не так). Такий звичай, наприклад, був широко розповсюджений на Гуцульщині: після символічної боротьби, отримавши нагороду (писанку), юнак вів дівчину до води і обливав. 

Вважалось, якщо дівчина повертається додому суха – це для неї ганьба. Тож дівчата хотіли, щоби їх облили, адже це свідчило про серйозні наміри парубка, котрий зазвичай обливав тільки ту, яка йому подобалась. Відповідно, на знак взаємності він отримував писанку або вишиту хустину. Щоправда це означало, що танцювати на великодніх святкуваннях він має тільки з нею. 

Колись на Закарпатті дівчат штовхали у річку, тому вони і близько не підходили до води. Але хлопці не здавались – хапали якусь і несли до потічка. А в одному із сіл цього району юнаки приходили до дівчини на виданні та кричали під вікном “Прийшли мити”. Коли вона виходила, їй тричі лили воду на руки. Вона вмивалась і дарувала парубкам писанки.

У Київській Русі Поливаний понеділок святкували три дні (Волочильники). За цей період треба було облити «все і всіх».  До речі, на Прикарпатті поливаний понеділок має ще одну назву – волочільний. Дуже цікава традиція, про яку, на жаль, уже ніхто не пам’ятає. Заміжні молодиці влаштовували у себе свято: парубки і дівчата могли приходити до них і танцювати до схочу. За кожен танець хлопець отримував писанку від своєї партнерки. Юнаки ж бігали від дому до дому, збираючи крашанки та писанки – волочилися, як кажуть місцеві. 

Щоправда дехто каже, що волочільний понеділок походить від традиції відвідувати всіх родичів та знайомих у перший день Великодня. У цей день діти юрбою ходили від хати до хати з гостинцями. У деяких регіонах існує звичай, що діти йдуть до хрещених батьків, а ті готують для них подарунки. На Поліссі все відбувається навпаки: хрещені відвідують своїх похресників і приносять їм гостинці.

До речі, в інших народів звичай з обливаннями теж існує або, принаймні, існував. Наприклад боснійці у цей день традиційно купаються у джерельній воді. А жителі Сербії обливають будинки, виганяючи нечисту силу. Однак роблять вони це у поливану суботу. В нас, до речі, є схожий звичай: дехто на Поливаний понеділок обливає водою зовнішні кути будинку, щоб очистити дім від усього лихого.

Прикмети

У Поливаний понеділок безвітряний день і синє небо – до дощу;

Сонячно і безхмарно – літо видасться таким самим;

Із самого ранку ллє дощ – літо теж буде дощовим;

Птахи повернулися з вирію, але ще не співають – ще чекати морозів.

Підготовлено за матеріалами інтернет-видань.

Додати коментар

Новые игры Alawar.