Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

«Кінематограф — зброя, що допоможе виграти війну» — заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра

on .

Людину можна вбити кулею, а націю — словом. Вчені довели: 80% інформації людина сприймає візуально, і тільки 20% — на слух й за допомогою відчуттів.

 

Засоби мистецтва давно на озброєнні в пропутінської Москви. Кожен з нас переконаний, що сам приймає рішенням. Насправді, рішення давно приймають за нас. За допомогою аудіовізуальних матеріалів: реклами, перекручених і «правильно» поданих новин медіамагнати диктують нам, які продукти обирати, як ставитись до тієї чи іншої ситуації, «підказують», як жити так, аби їм було добре… Ми для них піддослідні кролики, котрі відмовляються бачити правду…  Бо думати й аналізувати завжди складно… Легше взяти бутерброд і влягтись на дивані, приготувавшись…до чергового інформаційного вливу… Дивує тільки, що ретельно підбираючи їжу для шлунку, ми обираємо фастфуд для душі… 

Фільмографія найнадійніша зброя для промивання мізків.  До Майдану більшість українців були переконані, що українського кіно взагалі не існує.  Це при тому, що  у 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші в світі кінозйомки – зафільмував вершників і метальників списів. У вересні 1896 року в Харкові фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні — майже рік у рік з першим публічним кіносеансом братів Люм`єрів у Парижі — Альфред Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі. Перший український фільм — «Запорізька Січ», зняв в 1911—му Данило Сахненко в Катеринославі (нині Дніпропетровськ). У 1930 році в Україні з'явився перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу»... 

У кінематографі українці були першопрохідцями. Та й не тільки у кінематографі. Проте в характері у нас таке чи в долі, що не вміємо подати себе, відстояти, втримати позиції… Не вміємо пишатись й цінувати свого, а завжди зазираємо в чужий город, бо там усе рясніше… 

Радянський Союз вміло зіграв на цьому та міцно закарбував у свідомості людей: кіно твориться виключно у Росії. Ну, ще є Голівуд. Але то таке… В Україні знімають тільки «шарованщину»! Крапка. І люди дружньо згамали, насолоджуючись низькопробними серіалами про відважних пітерських ментів, які ловлять злісних українських бандитів… Кремлівська пропаганда вправно й чітко розподілила ролі: негативні українцям, позитивні виключно собі. Наші актори перетворились на заробітчан, котрі змушені були задовільнятись, тим, що запропонують…  Митці також хочуть їсти… Тому що не повія на екрані, то  за сюжетом — українка, погані хлопці й хабарники також тільки з України. А ще пияки, пришелепкуваті… Клеїти ярлики народу за допомогою кіно — улюблене хобі Кремля. Маніпуляція історією, перекручування фактів, гра на емоціях — улюблене заняття Москви. І вона маніякально впивається своєю винахідливістю… 

Усе змінила Ревоцілюція Гідності. Оголила правду. Пробудила в душах волів  дух соколів… Довела, що зброя на полі бою починає говорити тоді, коли ворог упевнений у перемозі в битві за душі… Дала зрозуміти: війни б не було, якби влада приділяла увагу не тільки наповненню власних кишень… 

За останні три роки про український кінематограф заговорив світ. І величезна заслуга в цьому голови Державного агентства з питань кіно України Пилипа Іллєнка. Українці з подивом дізнаються, що багато зірок, яких вважали виключно російськими, насправді — українці, і вони чітко заявили про це, обравши гідність замість ситого шлунка…  Тільки упродовж 2016—го на великі екрани вийшло майже три десятки українських стрічок, тоді коли у 2006—му їх тільки 4. Торік трапився справжній український кінопрорив: майже півсотні професійних стрічок, цього річ — майже щотижня прем’єри… Фільми різножанрові, різноформатні… Світ номінує їх на найвищі нагороди… Як на мене, це перемога! Перемога духу й сили мистецтва над підлістю ворога!

Тернопіль і Тернопільщина одні з найактивніших в Україні щодо розвитку кінематографу. За останні три роки у нас знялось більше фільмів, ніж за всі роки незалежності. Режисери, актори часті гості на показах. Вони відкрито й щиро спілкуються з глядачем, діляться досвідом, навчають творити справжнє кіно.

А із 19 по 22 грудня саме у Тернополі другий рік поспіль під час форуму «КіноХвиля» відбудеться підбиття кінематографічного року. Тернополяни врешті почали обирати українське кіно, приймати його та пишатись ним. А це вагомий крок в самоусвідомлення себе як нації. 

Леонід Бицюра.

На фото: Леонід Бицюра з головою Держкіно Пилипом Іллєнко під час ІІ Всеукраїнського форуму "КіноХвиля"

    






 

Додати коментар

Новые игры Alawar.