Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

Як живе і ким дихає тернопільська поетеса?

on .

Дата: 22.04.2015

Телеведуча, журналістка, поетеса і просто надзвичайна жінка, – саме такими словами можна охарактеризувати тернополянку Наталку Лазуку. Багато тернополян пам’ятають її з програм «Долі людські», «Устами малечі», «Ранок з ТТБ». Видала поетичні збірки «Танець квітки» і спільно із сестрою Любою Лазукою  «Кохання. Весна. крапка@net». Нині вона готує третю збірку. Улюблене занняття поєднує із вихованням донечки Даринки. TopNews попросив її продовжити речення, отож:

щастя – це…  гармонія в середині себе. Тоді в житті  буде все.Коли маєш мир і спокій в серці,  злагодуз оточуючими, ніякі негаразди не страшні.

Кожен… може бути добрішим.

У коханні… нема місцю підлості.

Найкраще пишеться… коли добрий настрій.

Востаннє прочитала… Харукі Муракамі «Денс, денс, денс».

Найбільше вразив… фільм Кіри Муратової «Мелодія для шарманки».  Подивилася ще кілька років тому, а післясмак дотепер залишився. Кадри виринають з пам’яті. Той фільм залишився десь у мені. Початок  картини дивакуватий, несправжня гра акторів, а потім –  вражає весь жах дійсності.

Материнство мене… зробило проникливішою. Гостріше відчуваю і розумію людей, їх ставлення до мене. Їх сприйняття світу і їх мотиви. А ще материнство  вчить організованості і все встигати. Ані вчителі у школі, ані керівництво на роботі за роки не досягли того, що дитина за кілька місяців. Не лише я її виховую. Вона мене також.

Друга половинка… змінює мене. Як і я її. Вчимося жити так, щоб не наступати один одному на горло.

У людях найбільше ціную… людяність.

Не можу обійтися без… донечки. Дихаю нею.

Душевна гармонія… коли все в тебе добре. Коли хтось  потрібний у потрібний момент скаже: «Не переживай, я з тобою». Тоді  є азарт іти вперед, навіть коли зовні хтось намагається розхитати ту гармонію. Коли на самоті читаєш цікаву книжку. Коли п’єш каву або чай і дивишся, як падає за вікном дощ. Коли в твоїй кімнаті тепло, а надворі заметіль. Коли поважаєш інших і себе. Коли збираєшся  в дорогу з передчуттям пригод. Коли засинаєш і  ніякі думки не гризуть тебе перед сном.

Хотіла б народитися тоді… коли народилася. І там, де народилася. В Індії кажуть, що людині повинно пощастити три рази: в кого народитися, в кого вчитися і на кім одружитися. В кого народитися – мені пощастило.

У дитинстві хотіла… потрапити в телевізор. Міркувала постійно, де ті всі люди там вміщаються, як вони там живуть.

Якщо могла б… змінила б трохи свій характер. Поки –  не вдається. Але часом думаю, що якби була більш закритою, дипломатичнішою і менш прямолінійною, то може набила б менше гуль. І навпаки,  якби  в деяких обставинах проявила рішучість, відрізала, щоб не вилазили на голову, можна було б уникнути багатьох переживань.  Але хтозна, чи так було б. В людей з усіма типами характерів є свої випробування.

Наше життя… – це  спільна творчість Бога і нас.

Улюбленим місцем на землі є… дім, де виросла. Там завжди набираюся сил. Скидаю там  усі свої життєві тягарі.  Перезаряджаюся і йду далі.

Найкраще піднімає настрій… гумор моєї родини.  Які вони перли  видають,  як  регочуть.

Останнім часом захоплююся… лише дитиною. І це нормально. Напевно, так природа продумала поведінку жінки, щоб людство вижило.

Друзі для мене… як дзеркала. Відчуття, що ми зв’язані якимсь чином. Наші сутності перетинаються у чомусь. І навіть, коли ми не завжди разом. Можна кілька місяців не бачитися з людиною, але відчувати, що вона десь є з тобою. І від цього тепліше.

Ніколи б не пробачила… злочину. Будь-якого. Якось мене обікрали – всі гроші забрали, навіть копійки з кишень курток повиймали. Чайник прихопили, який мені подарували на день народження. Весь одяг поперебирали, викинули його з шафи посеред кімнати  на підлогу. Я тоді вчилася в університеті. То, пригадую, зі Східного масиву до педагогічного ходила пішки. Бо не лишилося навіть на проїзд.

По житті йду з… помилками. Як всі люди.

Якби можна було повернути час назад… не витрачала б його на людей, які  завдавали болю. Траплялися відносини, як пустоцвіт. Після них порожнеча і відчуття втраченого часу.

Шкодую, що… не довчилася грати на гітарі. Почала колись і не завершила.

На безлюдний острів взяла б із собою… свою родину і все необхідне для життя. Було б непогано.

За порадою завжди йду… до того, кому довіряю. Але часто рішення приймаю сама.

Хотіла б бути схожою на… пофігістку. Цієї риси мені завжди бракувало. Щоб менше усе до серця брати.

У моєму житті найкращим порадником є серце. Коли не слухаю, що підказує серце, завжди шкодую. Можна це назвати інтуїцією, можна – ангелом-хоронителем.

Людину може змінити… тільки горе. Це, якщо кардинально.  Але ненадовго. До речі, у мене так бувало, що люди потребували  спілкування зі мною, коли втрачали рідних, коли з ними щось траплялося, коли їм просто було дуже зле. Чому – не знаю.  Коли минав час, вони оговтувалися, розправляли крила, обростали гординею. Тоді помаленьку віддалялися. Напевне, в чомусь я виконала для них свою функцію. А вони – для мене.

Рідні люди… – мій тил. З ними легше тримати лінію оборони. У кожного – своє поле бою.

Бракує часу на… рукоділля. Навіть на себе. Дитина потребує цілодобової уваги. Це всі знають. Правда, зараз вже мені трохи розвиднюється. Даринці  незабаром виповниться рік.

Долю… конем не об’їдеш. Але – можна поміняти коня.

Улюблена пора року… – весна.  Навесні розквітаю емоційно, душевно, фізично.

Найбільшим багатством… володіє Бог.

Мрію про… власний дім.  Щоб дожити у ньому до глибокої старості при ясному розумі і доброму здоров’ї. Уявляю себе коло майбутніх внуків  бабцею з молодою душею і почуттям гумору. У модному  одязі. З талією, як тепер – 70 сантиметрів.  І за кермом спортивної  машини.  Чого б не помріяти?


Comments  

 
#14 Олексій. 2015-07-23 06:03
Наталка це справжній ангел.
Ті хто її знають особисто погодяться зі мною.
Такі люди як вона зараз велика рідкість.
Це справжня муза для людей з розвинотою духовно душею..
 
 
#13 Ольга Михайлівна 2015-07-22 21:54
Так званий чи так звана "сашо", не співчувайте усім підряд. Залиште співчуття ще собі. ..Воно вам пригодиться
 
 
#12 Ярослав 2015-07-22 20:41
Той "Саша", що резонерствує про "сільську дівулю", ані стилістично, ані логічно не тягне на хлопа з міста. Хамство лишається хамством, хоч під колонами, хоч під парканом
 
 
#11 Олександр 2015-07-22 17:50
Такт тримати, Наталя. А всілякі саші, яким "навіть писати ліньки", але вмикати лайномет о 8:56 ранку не ліньки - завжди знайдуться.
 
 
#10 Олександр 2015-07-22 14:13
так тримати, Наталю. І прошу, не звертай уваги на коментарі "близьких друзів", яким "писати ліньки" але вмикати лайномет о 8:56 зранку - звична справа.
 
 
#9 саша 2015-05-25 07:56
біда в тім, що це одні лише слова- фантазії, які до наталчтного реального життя відношення практично не мають.Слова хороші- вчинки- сільської вульгарної дівулі. ..навіть писати ліньки..а взагалі. дуже їй спвчуваю..
 
 
#8 Оля 2015-05-19 15:45
Наталка зі своїм неповтирним шармом!
 
 
#7 Килина 2015-05-02 09:36
Фінал пречудовий: з талією 70 см і за кермом спортивної машини! Тепер теж так хочу'
 
 
#6 Ірина Хомишин 2015-05-01 11:28
Як завжди, дуже цікаво читати з Тобою інтерв'ю. Це як зустрітися знову.) Успіхів у всьому і душевної гармонії!
 
 
#5 Тетяна 2015-04-29 07:53
"Долю… конем не об’їдеш. Але – можна поміняти коня" :)))
 

Додати коментар

Новые игры Alawar.