Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

Тернополянам показали правду, котра вражає (фото, відео)

on .

17 вересня зазвучали позивні Всеукраїнського  фестивалю театрального мистецтва "Тернопільські театральні вечори".

Вчотирнадцяте  академічний обласний драматичний театр ім. Т.Шевченка зібрав на форум вистави провідних українських театрів. Відкрили  фестиваль тернополяни  героїчною  трагікомедією "Слава Героям" авторства П.Ар'є у постановці заслуженого  діяча мистецтв України , режисера нашого театру В’ячеслава Жили. 

Сюжет вистави змусив задуматися про швидкоплинність життя і незаживаючі з поколіннями рани. Тлом вистави послужила лікарняна  палата, в якій за дві години пропеклася, саме так, не промайнула чи висвітлилася, а гірко і бурхливо  відродилася історія двох тяжко хворих  вояків. Ветеран УПА Остап Ількович  Шемеля (заслужений артист України Андрій Малінович) і колишній учасник  Другої Світової війни, червоноармієць Андрій Васильович Чумаченко (заслужений артист України Олександр Папуша)  відкрили дух  не тільки того часу, коли вони стояли з протилежних боків барикад, а й  своїми стосунками  та взаєминами з персоналом лікарні розгорнули пороки сьогодення, корупційні закони медичного закладу, заглянули у  закони гри, за якими  хочуть виструнчити суспільство  "властьімущі". 

Вистава "Слава героям" - вистава-діагноз. Діагноз сьогоднішньому соціуму, історії і нашому майбутньому. Це приступ болісного сміху, що змінюється плачем.  "Господи, війна вже скінчилась, а ми й досі як на війні", - говорить один з персонажів, по суті окреслюючи проблематику твору. А ще запам'ятовується крилата фраза одного з бойових ветеранів: "Щоб знати ворога в лице, треба частіше дивитися в дзеркало".

Палата, крім надзвичайно багатих смислових навантажень (це і поле бою, і сповідальня, і портал між минулим і сьогоднішнім, і …просто ліжка) несе ще й інформацію, що всі ми "хворі": своїми минулими гріхами, ненавистю, відступництвом та своїм майбутнім. Двоє непримиренних ідеологічних ворогів живуть практично у паралельній реальності, а точніше в якомусь чистилищі, що багатими художніми засобами втілює в режисері сценограф Григорій Лоїк. Чого лишень вартують соняхи, які з палати вириваються на простір у нове життя, окрилюючи героїню позитивом завтрашнього дня.  

Дія весь час перетікає з реальності у світ підсвідомості, де думки, почуття і спогади героїв стають зримими і опуклими. Їм хочеться показати свої нагороди, бо їх давали за заслуги. У кожного  з них вони були свої, як і своя правда, і свої гріхи. Незагоєні рани примушують знову і знову гостро переживати події давно минулого і хватати костур у руки, водночас, боячись бути знешкодженим противником. Вони роблять спроби прощати і знову повертаються у своє пекло, хоч з віком мабуть і зрозуміли, що "Нова влада, нова правда, нова історія". На тлі сьогоднішнього, байдужого і втомленого світу особливо впадає у вічі, що попри все, життя двох дідусів надзвичайно емоційно та духовно багате, вони люблять своїх рідних, які, може, і не дуже дослухаються до їхніх порад. Вони невтомно шукають Бога та правду, не відмерло у них співчуття і бажання світлого майбутнього для своїх нащадків, вони  лишаються людьми. На стику світла і тіні, правди і брехні, добра і зла режисер та автор шукають відповіді про сенс життя. 

Ветерани і їхній час - не минуле наше, це і сьогодення, це і майбутнє. Бо ще так багато лишилося роботи з наведення порядку в країні, що вистачить і на молоде покоління , ровесників героїні вистави , онуки Остапа - Гані. Артистка Ольга Скала зуміла  у своїй ролі показати  становлення заляканого авторитетами молодого покоління. В неї аж голос змінюється, коли набравшись сміливості від безвиході, вона погрожує засадити у в'язничку лікарку-хірурга Ірину Богданівну (народна артистка України  Наталія Лемішка). 

Текст вистави написаний 2012 року. І коли чуєш слова Гані: "Знаєте, я хочу, щоб була війна. Щоб усе це горіло полум’ям, всі ці жирні пики, щоб їх вішати можна було за саботаж, якби у мене був револьвер, я б навела тут лад" – видається, що автору вдалося багато чого передбачити чи радше відчути.

 

Автор Петро Ар'є, який приїхав до нас на прем'єру, не приховує задоволення від роботи тернопільських акторів. Саме для них, на прохання режисера-постановника,  він дописав сюжети зі снами, постатями Гітлера (Максим Попович) та Сталіна  (заслужений артист України Микола Блаженко), постать дівчини (Олена Складан-Демчук). Відчувається, що митці розуміли одне одного, були на одній духовній хвилі, на стику світла і тіні, правди і брехні, добра і зла режисер та автор шукали  відповіді про сенс життя. Нагадували нам загальнолюдські цінності, які не мають ні епохи, ні терміну дії.

На запитання, чому саме твір "Слава героям!"  обрав режисер, В’ячеслав Жила відповів, що  в цей непростий для нашої країни час особливо важливою місією є примирення – і не лише непримиренних світоглядів сучасних громадян, але, передовсім, загоєння давніх ран, які лежать в основі будь-якого конфлікту.  Очевидним є те, що В'ячеслав Жила знайшов на даний момент свого автора, який співзвучний його естетичним та ідейним настроям. Його вміння відчути специфіку жанрової дифузії драматургії Ар’є, винахідливо поєднувати ірраціональне з раціональним, містичну трагедію, комедію характерів, гротеск, клоунаду, живий оркестр під орудою Василя Драгомирецького, з танцювальними елементами (режисер з пластики Анатолій Гончарик) у сні і наяву тощо народили  сценічні образи  потужного ідейного змісту та глибокої метафоричності. У планах обох- тісна співпраця на сценах українських театрів. 

У перспективі Павло Ар'є торкнеться теми голодомору в Україні, оскільки він жив із цим у спогадах рідних, які пережили  геноцид у Запорізькій і  Дніпровській областях, через маленьку людину, коли дозріє, автор відкриє і велику трагедію сьогоднішньої війни за схід України. На запитання , як сприймає те, що сьогодні роботи драматурга Ар'є ставляться більш як десятьма театрами України і він є чи не найбільш затребуваним драматургом - пан Павло сміється і щиро каже, що втішений, є для кого працювати. Затребуваний він і у Європі. Зараз,  як режисер , ставить свою виставу в Німеччині. Колись подумував взагалі полишити Україну, здалося, що нікому немає діла ні до проблем, ні до життя суспільства, протиріч, які роздирають життя не швами, а по цілому.

"А потім подумав, що всі не виїдуть. А проблеми залишаться. Моє покоління уже виросло при незалежній Україні, воно вже може заявити про себе і брати відповідальність на свої плечі", - зазначив.

Людмила Островська.

До слова: 

Павло Ар’єзнаний молодий український драматург і режисер, художник-концептуаліст. Народився і виріс у Львові. Живе у Львові і Берліні. Грав в "Російському експериментальному театрі" Інституту славістики при Університеті Кельна. Перші п"єси написав на зламі тисячоліть: "Десять засобів самогубства", "Революція, кохання, смерть і сновидіння", "Ікона", "Stolz" (німецькою мовою), "Експеримент", "Кольори", "Людина в підвішеному стані". З 2010 світ побачили: "ТУ ТІ ТУ ТУ ТУ", "Слава Героям", "На початку і наприкінці часів" ("Баба Пріся"),"Вівця", "Десь на місяці".

Його гостроактуальні епатажні п’єси недарма перекладались польською, чеською, німецькою, французькою мовами, адже їх тематика та стиль – є концентрований "головний біль" і конфлікт нашого часу. Вічні проблеми вибору, позиції, соціуму, еволюції, пошук сутності життя знаходять у цій драматургії поліфонічне та об’ємне звучання. У 2010 році п’єса "Експеримент" увійшла в преміальний список найбільшої європейської театральної Бієнале "New Plays From Europe" в німецькому Вісбадені. Переможець конкурсу "Коронація слова-2011". Переможець конкурсу на участь у міжнародній програмі співпраці British Council Ukraine та театру Royal Court (Лондон) з українськими драматургами.

У 2013 році отримав відзнаку Київського Національного Універсітету за найкращу історичну п’єсу. Був обраний представником від східної Європи на міжнародний форум фестивалю "Berlin Theatertreffen 2013". Стипендіат "Goethe-Institut". Вистава Ар"є "Сталкери" (копродукція Театру "Золоті ворота" та Київського академічного молодого театру) за п’єсою "На початку і наприкінці часів" отримала широкий резонанс в Україні, голосно "зазвучала" своєю безкомпромісністю у пошуках істини.

 

Comments  

 
#1 марян савіцький 2016-09-19 11:08
сценографія - плагіат . мікс " політ над гніздом зозулі " і "три сестри " такому гоноровому художнику як Лоїк не пасує. хочаб дозволу спитали
 

Додати коментар

Новые игры Alawar.