Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

У Тернополі почався сезон продажу курчат і каченят

on .

11.05.2015

У ринковому павільйончику неподалік міського автовокзалу — купа галасу. Зчиняють його курчатка й каченятка різного віку.  Одразу видно, що інкубаторські, бо не вистачає їм материного крила. Туляться одне до одного у величезних коробках, тремтячи від холоду. Надворі дощить, тому декотрі з продавців дбайливо вкривають коробки з живим крамом старими рушникаи. Квочки чи качки це не заміняє, але все ж прихисток... Про товар продавці говорять не охоче. Обмежуються цінами. Нав'язую розмову юнакові, котрий  торгує трохи старшими курчатами. Питаю — звідки?  “З дому, - одказує, - з інкубатора. Бачите, якими великими вже виросли. По 22 гривні за штуку віддам”. “А оті зовсім дрібні?” - допитуюсь. “По шість-сім”.

Слово за словом дізнаюсь, що бізнес курячий не дуже то й  вигідний. Допоки скупиш у селян яйця, допоки “вигрієш” їх в інкубаторі, а  ще й морока з тим, щоб всі курчата вижили... Затрати, жаліється продавець,  чималі, а люди нині, то й не дуже купувати охочі.

Таки не дуже. Покупців на ринку на пальцях перерахувати можна. Купують не дуже великими партіями, чи то, може, просто день такий випав.

“А як знаєте, котрих курчат брати?” - цікавлюсь у літньої панянки. “Та на то багато розуму не треба, - сміється. - Здорові — рухливі,  мають м'який пух, притиснуті до тулуба крильця та чисті хвостики. А хворі — малорухливі, сонні”.

Пані Ганна, як представилась, має і свій метод перевірки якості живого краму. “Отак збираєте курчаток до картонної коробки, а ходити за ними треба обов'язково з картонною коробкою, в якій є кілька отворів для вентиляції, - навчає. -  Так ото збираєте їх до коробки, закриваєте і тихенько стукаєте пальчиком об її бік. Якщо курчатка біжать на звук, значить здорові. А коли не реагують, то ліпше не купуйте”.

Знає жінка і як відрізнити півника від курочки, щоправда, зробити то можна вже в трохи старшенькому віці. “Розправляєте курчаті крильце і уважно дивитись, - радить, - якщо пір'ячко однакової довжини, то півник. Коли ж різної — курочка”.

Тернополянин Володимир про такі премудрості й не чув. Каже, коли має вижити, то виживе, а ні — то гроші на вітер. Спершу чоловік приглядався до курчат, а потім взявся вибирати каченят."Чому?"- дивуюсь.  “Шосте чуття”, - відмахується. Особливої методики вибору не має. Прикидає на око, хвацько хапає мозолистою долонею та пхає до картонної коробки. “ Скільки берете?” - набридаю. “Тільки десять,  бо дорогі, зараза, аж по 15 гривень за дзьоба, - бідкається. -  Купиш, а чи виживе, чи буде, що зарізати — не вгадаєш. “Руська рулетка” якась, а не закупи”.

Допоки балакаємо, пулятка  гуртом смакують водичкою із саморобної “поїлки”.

Інокбаторські, є звичайні, є бройлери”, - вкотре повторює продавчиня Надя з Петриків Тернопільського району, торкаючись живих клубочків.  Чи важкий то хліб, каченят вирощувати й продавати - розповідати не хоче. Каже, сезон тільки від квітня до липня-серпня. Ціна залежить від породи.

А ще від віку, роблю висновок про себе, підходячи до прилавку з трошки старшими вже каченятами. Просять за одне аж цілих 35 гривень. Якась панянка якраз прицінюється. “А воно того варта?” — питаю.  “А тепер хіба вгадаєш, що й чого варта? - питає у відповідь. - Ото куплю, завезу в село до рідні, хто його знає, як там далі життя повернеться. Може, ціни ще так підскочать, що тих 35 гривень за качку і витрати на її вигодовування мені дріб'язком видадуться?” І щось у тих словах, погодьтесь, є...

Вікторія ОТАМАНЧУК.

Додати коментар

Новые игры Alawar.