Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

Як тернополянка з тризубом полювала. Видовище не для слабодухих

on .

«ОАЕ. З тризубом на краба! Видовище не для тих, хто має слабкі нерви» - відверто попередила в соцмережах відома тернопільська журналістка Людмила Островська.

 

Ось її оповідь про полювання.

Тепла Перська затока біля готелю «Фламінго біч» в еміраті Умм-аль-Кувейн, вночі загадково-казкова. Тільки тут членистоногих збирається так багато, що всі бажаючі можуть відчути себе в ролі мисливця.

Дорогою супроводжуючий переконував нас, ніби ми з Грінпісу, що ракоподібні розмножуються із завидною вправністю. Плодючість деяких крабів просто дивовижна: кількість відкладених яєць може сягати сотень тисяч і навіть кількох мільйонів! Мовляв, не переживайте, що у вас буде з них вечеря. Я ж відчувала деяке сумм`яття. Бо йдеться таки про полювання не на вовків, які нападають на селян і худобу,а на сильну особистість, яка зовні дуже схожа на місяцехід в мініатюрі, або корабель космічних прибульців.

До речі, наші кримські краби, із майже двох десятків існуючих чорноморських видів — трав'яний, волохатий, кам'яний, мармуровий, а також прісноводний, який живе у річках Криму, занесені до Червоної книги України. Кожен з пійманих там, може бути останнім у своєму підвиді… Чую, кажуть, що їх є понад чотири тисячі видів, розміри від двох міліметрів до гуліверів, які можуть перескакувати не тільки на пляжі людей, а й намети, у яких ті мешкають.

Про те, що відрубати пальця можуть не йдеться, там колінну чашечку розтрощить клешнями…Але ж всі вони красивої тілобудови, відчуваю спротив до акції насилля над цими любителями водної стихії. Питаюсь, як швидко вони відновлюють популяцію, бо ніколи не бачила мальків цієї дивовижі. З`ясовується, що подібність першої стадії розвитку крабів із дорослими особинами не більша ніж у метелика та гусені. Це химерне видовище: планктонна личинка з ниткоподібними придатками та екстравагантним кільчастим хвостом, прикрашена гострим дзьобом, який переважає у 6 разів довжину тіла. Причому воно настільки прозоре, що помітна лише двокрапка очей. Тільки-но з’явившись, личинка починає пожирати все на своєму шляху, не гребуючи і своїми родичами. В результаті вона досить швидко росте і через 20 днів перетворюється на звичайного краба.

Ну, не такого вже й звичайного, противиться моє єство. Бігає таке, як п`ять копійок, ховається від людських завидющих очей… Добре, що він змалечку майстер на всі ноги. А їх у нього п`ять пар: і ходить, і підтримує дихання, і допомагає жувати та слухати, відчувати… Та що завгодно можна робити, коли в тебе їх десять.
Вирішила, що пробивати панцир тризубцем не буду, просто подивлюся, як вони вечеряють. Бо ж краби хижаки з нічним способом життя. Подейкують, що вони неабиякі гурмани. Може хоч ноги не пооб`їдають, як піранії…

Приречено взуваю крокси, жилет…І поки везуть нас човном на крабову мілинну ферму, згадую все, що знала про них зі школи і з внукових енциклопедій. Я ж побачу їх зблизька, я дивитимуся їм в очі…Вони мене вивчатимуть, а я їх… Супутні роздуми.
І ось ми вишикувалися в ряд, з ліхтарями і зброєю! Під ноги боюся навіть дивитися. Філософськи думаю, що люди ще більші хижаки, які перебивають крабам вечерю.

Вода трохи вище колін, крок за кроком гамується переляк від летючих рибок, які постійно б»ються тобі об живіт чи ноги. Тризубець сам проситься, щоб на нього спертися, для впевненішої ходи в цьому теплому акваріумі. У рятувальному жилеті – жарко, спочатку не бачиш, що там ворушиться і тризубець розганяє хвилі піску під ногами, і ти якимось чином, ніби ненароком, встигаєш заколоти кальмара. З переляку викидаєш його поперед себе. Поранений морський звірюга випускає на тебе чорнило, яке не відпирається і не виводиться нічим. Знаю уже. Це відгукується акордом посвяти в мисливці. Ти все відкидаєш, суєта залишається за плечима і прокидається добувач, годувальник, краболов!!! І ця вишиванка живності під світлом ліхтариків набирає особливого орнаменту. Я намагаюся усамітнитися, вдивитися в освітлену фігурку цього морського рака, який злякано дивиться просто себе своїми складними фасетковими очима, які повертаються в усі сторони, повз які ніщо не проходить непоміченим. Але не тризуб, від якого зляканий променем світла, не може побігти ні боком, ні вглиб заритися.

Він насправді схожий на місяцехід. Я бачу його герметичний корпус високо піднятий на тонких стержнях, що можуть постійно зникати. Час від часу з кабіни виглядають два коротких перископи. Апарат повільно рухається по дну. Притримую його, впершись у його одяг- хітинову сорочку, яка завдяки кальцію і вапняку досить тверда. Вперше тут почула, що панцир краба називають - карапакс.

Тихенько торкаюся до карапакса, як камінець, а краб миттєво ховає стебельця з очима під нього, а численні членисті кінцівки складаються у положення захисту. Назустріч піднімає клешні. Біля нього здобич- якась каламуть клаптиками. Таки перебила вечерю. Будете сміятися, коли скажу де у нього шлунок! У голові. Цікаво! Але і це ще не все, його шлунок змінний, це значить, що він підлягає линянню як і весь панцир. Якщо шлунок розміщений у голові, де ж його мозок? Він розміщений у шлунку, звідки подаються команди в усі кінці тіла.
Я не буду пробивати його «хітон
». А от на клешню наступлю…Поборюкавшись, господар моря залишає мені кінцівку. Не проблема, бери і пам`ятай мене! А наступної линьки (а линяють 1-2 рази на рік) виросте інша… Завидна регенерація. Хоч всі повідламуй, після линьки бігатиме на десяти. Якась така генетична програма самозбереження.

А поки розглядала панцир, тризубець сам впився в краба…

Людмила Островська, заслужений журналіст України, мандрівниця.

 

 

Додати коментар

Новые игры Alawar.